Сміття як ресурс: чому Україні час переходити від звалищ до переробки

 

 

 

 

Щороку українці залишають після себе мільйони тонн побутових відходів. Пластик, папір, скло, харчові залишки – усе це здебільшого опиняється в одному сміттєвому контейнері, а згодом – на полігонах. Тим часом у Європі сміття давно перестало бути просто непотрібом: його сортують, переробляють і повертають у господарський обіг.

Україна також рухається до європейської моделі поводження з відходами. Щоправда, шлях до неї буде непростим і потребуватиме не лише сучасних підприємств, а й зміни звичок самих громадян.
Проблема переповнених сміттєзвалищ для європейських країн не нова. Ще у 1970-1980-х роках через зростання міст і збільшення кількості відходів там почали шукати альтернативу традиційному захороненню сміття. Так поступово розвивалася індустрія сортування та переробки.
Сьогодні Європейський Союз ставить перед собою ще амбітніші цілі. До 2030 року країни ЄС планують довести частку повторного використання та переробки побутових відходів до 60%, а до 2035-го – до 65%. Водночас кількість сміття, яке відправлятимуть на полігони, мають скоротити до 10%.
Повністю відмовлятися від звалищ не планують, але їхня роль має суттєво зменшитися. На полігони потраплятиме переважно те, що вже неможливо повторно використати чи переробити.
Щороку в нашій державі утворюється близько 10 мільйонів тонн побутових відходів. І лише до 5% повертається у повторний господарський обіг. Решта переважно накопичується на сміттєзвалищах.
Це не тільки питання естетики чи неприємного запаху. Органічні відходи під час розкладання утворюють фільтрат, який може забруднювати ґрунти та воду. А пожежі на полігонах супроводжуються викидами шкідливих речовин в атмосферу.
Як пояснює голова правління підприємства «Київспецтранс» Андрій Грущинський, сучасні сміттєпереробні заводи дають змогу значно зменшити негативний вплив відходів на довкілля та підготувати безпечніший залишок для подальшого захоронення.
Певні кроки Україна вже зробила. У 2022 році ухвалили Закон «Про управління відходами», який набув чинності у 2023-му. Він заклав законодавчу основу для переходу до європейської системи. Однак повноцінне впровадження нових підходів ускладнюється війною та нестачею коштів.

Чи доведеться більше платити за сміття?
Європейська модель передбачає простий принцип: хто забруднює, той і платить. Причому відповідальність несуть не лише споживачі, а й виробники.
Компанії мають брати участь у фінансуванні збирання, сортування та переробки упаковки своєї продукції. Відповідні витрати закладають у собівартість товарів, що, за наведеними оцінками, збільшує їхню ціну приблизно на 2%.
Відрізняється і вартість послуг із поводження з відходами. Якщо українці нині сплачують за них менше ніж 2 євро на місяць, то середній платіж у європейських країнах становить приблизно 15-30 євро.
Але за ці гроші люди отримують значно ширшу систему послуг: від роздільного збирання сміття до його сортування, оброблення та відновлення. Тобто йдеться не просто про вивезення відходів за межі населеного пункту, а про повний цикл роботи з ними.
За словами Андрія Грущинського, сучасні переробні підприємства перетворюють відходи на безпечний інертний залишок, який можна розміщувати на спеціально облаштованих полігонах без значної шкоди для довкілля.

Що це змінить для українців?
Перехід до нової системи означатиме появу сучасних сміттєпереробних підприємств, розвиток роздільного збирання та поступове зменшення навантаження на полігони.
Водночас це можливість створити в Україні нову економічну галузь – оброблення та відновлення відходів. Матеріали, які сьогодні вважають сміттям, зможуть знову ставати сировиною для виробництва.
Але самих законів і заводів недостатньо. Важливо, щоб змінювалося й ставлення людей до споживання: менше купувати зайвого, повторно використовувати речі, сортувати відходи та відповідальніше ставитися до того, що викидаємо.
«Ми не отримуємо в спадок землю чи навколишнє середовище, а позичаємо у своїх нащадків», – наголошує Андрій Грущинський. І, мабуть, саме в цьому головна ідея майбутніх змін. Адже чистіші міста, менше стихійних звалищ і безпечніше довкілля починаються не лише з великих інвестицій, а й зі звичайного рішення – не викидати все в один контейнер.

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь