Батурин відіграв значну роль в історії України. У 1669–1708 та 1750–1764 роках місто було резиденцією гетьманів Лівобережної України, з ним пов’язана діяльність таких визначних політичних лідерів часів Гетьманщини, як Дем’ян Ігнатович, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Кирило Розумовський.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року Батурин вписаний до Списку історичних населених місць України.
На території міста розташовані пам’ятки та об’єкти культурної спадщини, що формують Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».
Народні перекази (які цитували В. Коховський, Самовидець та анонімний автор «Історії Русів») пов’язують назву міста з польським королем XVI ст. Стефаном Баторієм — начебто легендарним засновником Батурина. Проте історик О.Лазаревський заперечив версію заснування Батурина Баторієм і довів, що ця легенда базується лише на співзвучності королівського імені з назвою міста.
Назва Батурин не зустрічається в давньоруських літописах, але згадка 1625 р. «городища Батурин» в указі королівської канцелярії Речі Посполитої майже одночасно з літописними городищами Ніжин, Бахмач та ін., дозволяє припускати, що і Батурин зберіг свою первісну назву.
Найімовірніше, назва походить від руського діалектного «батура» — башта, вежа, або від тюркського імені Батур (Патур, Петер, Петро або за іншою версію Батир — богатир), серед носіїв якого є відомі князі-мурзи часів Золотої Орди.
фото Лілія Журко
