У липні на Чернігівщині стартувала серія волонтерських БУР-таборів. За кілька тижнів молоді люди з різних міст України та інших країн встигли попрацювати в Олешні та Бахмачі, а завершальний табір сезону проходить у Ніжині.
З 5 до 14 серпня волонтери оновлюють інклюзивно-ресурсний центр у місті.
Про те, як проходить БУР-табір у Ніжині та що він дає учасникам, ми поговорили з Ольгою Кузьменко – комунікаційницею регіонального офісу «БУР-Північ».
– Ольго, скільки волонтерів цього разу долучилися до табору і звідки вони приїхали?
– До табору долучилися 14 зовнішніх волонтерів. Серед них троє іноземців – вони приїхали з Великої Британії, Угорщини та Нідерландів. Українські волонтери приїхали з Києва, Запоріжжя, Кривого Рогу та Одеси. Тобто цього разу Ніжин став місцем зустрічі людей із різних куточків України та Європи.
– А чи є серед учасників ніжинці?
– Так, до табору також долучилося декілька людей із Ніжина. Для нас це дуже важливо. Ми хочемо, щоб у таборі брали участь не лише волонтери з інших міст, а й місцеві жителі. Коли ти живеш у громаді, особливо добре розумієш, які зміни їй потрібні.
– Як проходить життя табору, коли волонтери не працюють на об’єкті?
– Ми намагаємося поєднувати волонтерську роботу з навчанням, відпочинком та знайомством із громадою. Для учасників була проведена екскурсія Ніжином. Нам було важливо познайомити волонтерів із містом і громадою, яка нас приймає. Також ми їздили до Батурина, відвідали палац Розумовських. Окремо побували на підприємстві «Копиця».
Для учасників проводять воркшопи й тренінги на різні теми. Увечері ж волонтери збираються разом, спілкуються, знайомляться ближче та просто проводять час у теплій і дружній атмосфері.
– Що, на вашу думку, дає молоді участь у таких таборах?
– Найголовніше – це нові знайомства. У таборі можна зустріти людей із різних міст і країн, знайти друзів та однодумців. Звичайно, волонтери отримують і нові практичні навички в будівництві. Але є ще тренінги та воркшопи, які дають знання в інших сферах.
Також це можливість подорожувати, побачити нові місця в Україні та більше дізнатися про місцеву культуру. Для молоді це хороший спосіб відпочити, перезавантажитися та провести час із користю.
Цього разу до табору приєдналися й іноземні волонтери. Вони розповідають про своє життя та культуру, діляться власним досвідом. Думаю, такі знайомства дуже цінні, адже дають можливість краще пізнати одне одного.
– Цього разу волонтери працюють над оновленням інклюзивно-ресурсного центру. Як виникла ідея взятися саме за цей об’єкт?
– Вертіївська громада подала заявку на співпрацю з БУР, і ми обрали її для участі в програмі. Громада хотіла оновити заклад, щоб дітям і працівникам було комфортно та приємно перебувати в приміщенні, а сам центр міг щодня ефективно працювати з дітьми та їхніми батьками.
– Чому саме Ніжин став місцем завершального БУР-табору цього сезону?
– Так склалося під час планування таборів. Це були зручні дати і для нашої команди, і для громади, яка нас приймає.
– Що саме волонтери мають встигнути зробити за десять днів?
– Основне завдання – оновити стіни в кабінетах. На цей момент уже відбувся демонтаж старого покриття. Тепер команда готує стіни до шпаклювання та подальших ремонтних робіт.
– Що виявилося найскладнішим?
– Напевно, демонтаж. Його було досить багато, а сама робота фізично непроста. До того ж дуже запилена. Але волонтери добре справляються. Поступово рухаємося далі й бачимо результат своєї роботи.
– Чи плануєте продовжувати співпрацю з Ніжином після завершення табору?
– Якщо буде така потреба – так. Громада завжди може подати заявку на співпрацю з БУР. Ми обов’язково її розглянемо та зв’яжемося з громадою. Для нас важливо, щоб співпраця тривала і надалі.
– Яким ви хотіли бачити цей центр через рік після завершення ремонту?
– Для нас важливо, щоб оновлений центр і надалі був комфортним місцем для дітей, їхніх батьків та працівників. Сподіваємося, що сюди приходитиме ще більше дітей, які зможуть отримувати якісну та кваліфіковану допомогу.
– А що, крім ремонту, ви вважаєте важливим результатом БУР-табору?
– Ремонт – це лише частина. Не менш важливо, що люди знайомляться, об’єднуються, вчаться працювати разом і бачать, що можуть власноруч щось змінювати у своїй громаді. Я вважаю – саме з таких спільних справ і починаються великі зміни.
Спілкувалася Олена КРЕСАН
