Хто з нас у дитинстві не пробував той загадковий «клей» із вишневого чи абрикосового дерева? Побачивши прозору або бурштинову краплинку, ми неодмінно відламували її, розглядали на сонці, а потім куштували. Смак був, щиро кажучи, не надто вражаючим – трохи солодкуватий, майже нейтральний. Зате сама знахідка для нас здавалася справжнім дивом.
Ми тоді й не замислювалися, чому дерево виділяє ці незвичайні краплі. Здавалося, що дерево просто «плаче», бо вони справді нагадують застиглі сльози дерева.
Те, що в народі називають деревним клеєм, – камедь, природна речовина, яку дерево виділяє у відповідь на пошкодження кори. Наче маленька цілюща пов’язка, вона допомагає рослині захистити й загоїти власну рану.
Камедь утворюється у вишні, черешні, сливи, аличі, але особливо багато її можна знайти на абрикосових деревах. Вона містить полісахариди, пектини, мінеральні солі та інші природні сполуки.
У народній медицині камедь здавна використовували як обволікаючий та пом’якшувальний засіб. Її застосовували при подразненні горла, кашлі, дискомфорті травного тракту, а також зовнішньо – для догляду за пошкодженою шкірою.
Особливо цінували абрикосову камедь за здатність утворювати своєрідний слизистий розчин, який може пом’якшувати подразнені слизові оболонки. Вишневу камедь також традиційно використовували в домашніх засобах при кашлі та проблемах із травленням.
Наші предки заготовляли камедь у суху погоду, вибираючи чисті, прозорі бурштинові шматочки. Важливо брати її лише зі здорових дерев і не пошкоджувати кору навмисно – дерево саме «підказує», де залишився його природний захисний засіб.
Втім, сьогодні до таких народних рецептів варто ставитися обережно. Наукових доказів лікування камеддю серйозних захворювань, зокрема виразки, каменів у нирках чи жовчному міхурі, недостатньо. Тому вона не може замінювати призначене лікарем лікування.
А от спогад про дитинство залишається незмінним: маленька бурштинова краплинка на старій вишні чи абрикосі нагадує нам, наскільки мудрою та винахідливою є природа.
Підготувала Олена Кресан
