28 серпня (записали 30) 1940 року у селі Кукшин на Ніжинщині народилася Олександра Іванівна Давиденко — мудра і щедра душею жінка, талановитий організатор з високим фаховим рівнем, відповідальна й ініціативна людина, громадська діячка, президент клубу ветеранів «Берегиня» Носівської територіальної громади, який очолювала понад 20 років. Більше ніж 30 років вона була завідувачкою Носівської централізованої бібліотечної системи. Редакторка бібліографічного покажчика «Носівка і Носівщина» (1997), ініціаторка видання «Носівці більше тисячі років — розповіді про рідний край» (2008) — історико-краєзнавчої збірки матеріалів про історію сіл, вулиць та кутків Носівщини.
Дитинство Олександри було важким: сім’я жила в чужій хаті, бо їхній будинок знищили гітлерівці. Їй не виповнилося й року, коли батька забрали на війну. Через два роки він повернувся тяжко пораненим у голову, без одного ока, але живим.
Згодом у сім’ї народився хлопчик Василь. Сестричка щиро раділа братові, та дитинство її швидко обірвалося — коли Василеві було лише шість місяців, у тридцять років померла мама. Маленькій Олександрі довелося дбати про братика і допомагати батькові вести господарство.
Хоч батько й одружився вдруге з вдовою, яка мала власну доньку, та для Олександри це вже була чужа родина. Справжньою розрадою для неї стали книги. Вони відволікали від гіркого повоєнного життя, допомагали пережити труднощі, ставали вірними друзями й порадниками.
Після школи вона вступила до Ніжинського технікуму працівників культури за спеціальністю «Бібліотечна справа». Після закінчення працювала у дитячій бібліотеці міста Хирів на Львівщині. Та тяжка хвороба батька змусила повернутися на Ніжинщину. Після його смерті вона вже не виїхала назад, а невдовзі зустріла свою «другу половинку» — Івана, ветеринарного лікаря з Іржавця Носівського району.
Молодята оселилися в Іржавці, де Олександра отримала посаду завідувачки сільської бібліотеки. Згодом у родині народилося двоє дітей. Переїхавши до Носівки, вона спершу очолила читальний зал районної бібліотеки, а незабаром стала її завідувачкою.
Вона брала безпосередню участь у добудові нової бібліотеки. Будівництво, розпочате ще у 1964 році, було заморожене через брак коштів. Саме завдяки наполегливості Олександри Іванівни його вдалося відновити. Будували господарським способом: комунгосп надавав муляра, «сільгосптехніка» — транспорт, а підсобниками були бібліотекарі. Часто й сама завідувачка виконувала роботу майстра чи підручного. Коли будівництво завершилося, новосілля стало справжнім святом.
Згодом треба було газифікувати приміщення, поповнювати книжковий фонд, організовувати зустрічі з цікавими людьми, залучати до читання молодь та старших.
Олександра Іванівна проявила себе як вмілий організатор і висококваліфікований спеціаліст. Вона зробила все, щоб бібліотека стала культурним центром міста й району. Її професійні напрацювання вирізнялися креативністю, нестандартним підходом і практичною користю. У бібліотеці вона відкрила ще один свій талант — краєзнавчу та дослідницьку роботу.
Допитлива й невтомна у творчому пошуку, вона все життя вивчала історію рідного краю, знайомила земляків із забутими постатями та маловідомими фактами. Зібравши великий архів досліджень, понад двадцять років тому Олександра Іванівна створила клуб жінок-ветеранів «Берегиня», який об’єднав понад тридцять активних жінок. Завдяки їй клуб став осередком цікавого і насиченого життя.
За багаторічну працю вона має чимало відзнак, у тому числі орден «За відродження духовності».
Попри прожиті роки, в її душі й досі палає вогонь любові до життя, до людей, до квітів, які вона обожнює й дбайливо вирощує. Її щирості й тепла вистачає для всіх — рідних, друзів, сусідів та кожного, хто звертається по пораду чи підтримку. Вона є прикладом того, як сила духу й доброта роблять людину молодою незалежно від віку.
Сьогодні наша шановна Берегиня відзначає славний ювілей!
Від щирого серця та від імені всієї ветеранської організації прийміть найтепліші вітання з нагоди Вашого 85-річчя!
Ваш життєвий шлях — це приклад мужності, сили духу та любові до рідної землі. Ви своєю працею, відданістю й добротою заслужили глибоку повагу і шану серед усіх, хто Вас знає.
Бажаємо Вам міцного здоров’я, родинного затишку, душевного тепла та ще багато світлих і щасливих років у колі рідних і близьких. Нехай кожен день дарує радість, добрі новини та нові сили, а серце зігріває турбота й любов людей, яким Ви дорогі.
З повагою та найкращими побажаннями,
Олександра Ляшенко
Голова Організації ветеранів Носівської ТГ
