Мама, яка вкотре гасить синові борги. Дружина, яка дзвонить на роботу
і каже, що чоловік захворів. Батько, який мовчки забирає сина з
відділку і нікому про це не розповідає. Усі вони рятують. І всі вони, самі
того не бажаючи, допомагають залежності жити далі.
Що таке співзалежність простими словами
Це стан, коли життя рідних поступово починає обертатися навколо
залежної людини. Її настрій визначає настрій у домі. Її зриви стають
головною темою розмов. Власні справи, здоров’я і плани
відкладаються «на потім». Співзалежність не є провиною чи слабкістю.
Це спосіб, яким родина намагається вижити поруч із хворобою.
Проблема в тому, що цей спосіб працює проти неї.
Як родина тримає залежність на плаву
Залежність довго існує саме тому, що наслідки вживання дістаються не
тому, хто вживає. Їх беруть на себе інші.
Рідні платять його борги і кредити, щоб «не було ганьби». Вигадують
пояснення для роботи, сусідів, родичів. Прибирають наслідки:
ремонтують, відшкодовують, домовляються. Дають гроші «на їжу»,
знаючи, куди вони підуть. Погрожують, але не виконують погроз, і він
це добре знає.
Кожна з цих дій окремо виглядає як турбота. Разом вони створюють
систему, у якій вживати зручно: усе погане якось вирішується саме
собою.
Чому крик і скандали не допомагають
Більшість родин рано чи пізно переходить від рятування до війни:
сварки, сльози, ультиматуми, обшуки. Але скандал не змінює
головного: наслідки все одно лишаються на рідних. До того ж після
сварки залежна людина отримує зручне виправдання, «мене тут не
розуміють», і привід вжити знову. Виходить замкнене коло: рятування,
вибух, примирення, і все спочатку.
Як вийти з кола без війни
Головний принцип простий: повернути людині відповідальність за її
вчинки, але зробити це спокійно, без помсти.
Почніть із чесного списку. Випишіть усе, що ви робите замість нього:
дзвінки, гроші, пояснення, прибирання наслідків. Цей список часто
шокує самих рідних.
Відмовтеся від одного пункту. Не від усіх одразу, а від одного.
Наприклад, більше не дзвонити його начальнику. Скажіть про це один
раз, спокійно, без погроз: «Я більше не буду пояснювати твою
відсутність на роботі».
Тримайте слово. Межа, яку ви оголосили і не втримали, гірша за
відсутність межі. Краще пообіцяти менше, але виконати.
Говоріть про себе, а не про нього. Не «ти знову напився», а «мені
страшно, коли ти не приходиш додому». На звинувачення людина
відповідає захистом, а на чесне почуття їй відповісти складніше.
Подбайте про себе. Сон, робота, друзі, власне здоров’я. Це не егоїзм.
Виснажена людина не може допомогти нікому, а рідні, які повернули
собі власне життя, частіше дочікуються дня, коли залежний сам
попросить про допомогу.
Чому рідним потрібна окрема допомога
Співзалежність формується роками, і вийти з неї самотужки так само
важко, як кинути вживати. Тому фахівці працюють не лише із залежною
людиною, а й з її родиною. Звернутися можна навіть тоді, коли сам
залежний ще не визнає проблеми: зміни в поведінці рідних часто
стають першим поштовхом до змін і в нього. Покроковий план для
родини на найближчі дні ми зібрали в матеріалі «Жити поруч із
залежним: покроковий план для сімʼї на найближчі дні».
Залежністью хворіє вся родина. Але й одужувати вона починає з того, хто першим перестане рятувати і почне жити.
Автор: Павло Казарʼян, клінічний психолог-адиктолог, директор
центру реабілітації наркозалежних та алкозалежних «Джерело».
Центр працює з 2006 року, приймає людей з усієї України,
консультації для родин безкоштовні й анонімні.
Фото ілюстративне
