Цим холодним днем, 4 квітня 2024 року, Ніжин навіки попрощався з Героєм Олександром Карпенком. Крається серце з кожною втратою. Олександр захищав Україну до останнього
Тег: війна
Завтра Ніжин попрощається з Героєм…
Ще на одного воїна небесного війська стало більше Головань Олександр Миколайович 1966 р. н. Загинув Герой на Харківщині. Прощання з Героєм відбудеться завтра 30.03.24
Ще один Захисник України став Янголом на небесах
Безжальна, жорстока війна, яку розв’язала росія, не перестає приносити страшні втрати. 28 березня жителі громади, військовослужбовці, рідні, близькі, друзі, побратими провели в останню дорогу
Плисківська громада в скорботі…
Знову сумна і трагічна звістка… У боях за Україну загинув житель села Махнівка, Герой, захисник – ГОЛОВАНЬ Олександр Миколайович, який віддав найдорожче, своє життя
Валентин Гончаров: «Віра в Бога і відчуття, що перебуваю на українській землі – те, що не дало зламатися в полоні»
У нашій громаді справжня родинна радість: зустрічали на малій батьківщині нашого земляка, військовослужбовця Валентина Гончарова з с. Яблунівка. Валентин потрапив у сотню військових, яких
Ніжинські медики відмовили в лікуванні військовому, бо в нього не було “карточки”?
До нашої редакції звернувся ніжинець, Володимир Процько. Два роки тому Володимир добровольцем пішов нас захищати, пройшов Бахмут і Соледар. Бачив всього, отримав поранення, стійко
Повертається Герой на щиті
У село Високе, Височанської громади, повертається Герой на щиті. Наш захисник Войтенко Олександр Іванович. 13. 05. 1977 року народження. Близькі до останнього сподівалися, що
На щиті: Бобровиччина в жалобі…
18 березня 2024 року повертається додому на щиті воїн-Герой, солдат Ігор Олегович КОСТЕРОВ. Він захищав Україну та всіх нас на посаді гранатометника 1-го стрілецького
Завтра і в неділю ховаємо двох Героїв…
Трагічна звістка з фронту, і не одна, одразу два героя стали янголами, біль рве душу і серце… Завтра 16.03.2024 о 15:00 у Соборі Всіх
Знову Гоголівська вкрита квітами… Ніжин попрощався з Ярославом Кавою
Як багато молитов вже чула наша Гоголівська. Як багато квітів з траурними стрічками лягало на її бруківку. Сльози і горе, ніби міцними лещатами, стискають