Ніжинські працівники “Укрзалізниці” десятки років борються за житло

 

 

 

 

«Як собака на сіні» – так про АТ «Укрзалізниця» кажуть його працівники, які вже десятки років живуть в приміщенні колишнього пункту технічного огляду станції Ніжин.

фото з мережі

У 2018 році вони почали з АТ «Укрзалізниця» боротьбу за своє житло. І якщо раніше суспільство про нього навіть не згадувало, після того як люди заявили про свої права на будівлю, виявилося, що «Укрзалізниця» його … використовує.

Пункт техогляду станції Ніжин, що складається з трьох будиночків, розмістився між залізничними коліями в кінці вулиці Добролюбова.

У 2006 році начальник вагонного депо Дарниця Іван Кучерук звернувся до тодішнього глави Ніжинської міськради Михайла Приходько з проханням присвоїти цим будівлям поштову адресу. Адреса присвоїли, як і просив Кучерук, одну на весь комплекс – вулиця Добролюбова, 29. Ось тільки для чого він знадобився нежитловим приміщенням? Як виявилося, одне з них вже давно перетворилося на житлове.

– Я ще пам’ятаю ті часи, коли ці приміщення дійсно були нежитловими, – каже 65-річний Ілля Мунтян. – У перших двох був пункт техогляду, в третьому – майстерня. У березні 1987 року будинок, який посередині, передали під житло – розпорядженням тодішнього начальника станції Валерія Перевертня заселили туди сім’ю однієї з працівниць – Лідії Голобородько. А восени ще одну сім’ю – Миколи Сакуна.
Звичайно, віддали будиночок ПТО під житло тимчасово. Працівники АТ «Укрзалізниця» стояли на квартирному обліку товариства, а в Ніжині якраз почалося будівництво багатоквартирних будинків, в яких їм повинні були дати квартири. Так, в 1996 році Микола Сакун отримав свою і переїхав, Лідія Голобородько теж виселилася, але не в нову квартиру, а до рідної домівки. Однак приміщення ПТО не пустували: сюди заселилися інші сім’ї. Зараз в ньому живуть Надія Журавель з цивільним чоловіком Віталієм Іванчуком і сім’я Юкова. Нікого не здивуємо, якщо скажемо, що на всіх, хто стояв у квартирній черзі, житла не вистачило: замість запланованих десяти будинків для своїх працівників «Укрзалізниця» побудувала в Ніжині всього п’ять.
59-річна Надія Журавель віддала АТ «Укрзалізниця» 37 років
свого життя.
– Працювала на станції Ніжин спочатку прийомоздавальницею, потім прибиральницею, а жила в Григоро-Іванівці Ніжинського району, – розповідає про себе. – Так сталося, що в 1996 році мій будинок в селі згорів. Тодішній начальник станції Микола Носенко пішов назустріч – виділив мені це приміщення. Віталій теж працював на залізниці, у нього 38 років стажу і I група інвалідності. Тому живуть тут тільки свої – залізничники.
Надія Миколаївна показує нам свою квартиру:

– Тут вітальня, там кухня, а там спальня. Звичайно, приміщення не будувалося для житла, але ми його переобладнали – зробили більш низьким стелю, замінили вікна. Ремонт, меблі – як у всіх людей. Єдине – за документами це нежитлове приміщення, а отже, і зареєструватися в ньому не можна. Я, наприклад, до цих пір прописана в згорілому будинку.

Сусіди Надії Журавель – 52-річний Олександр та 46-річна Олена Юкова – на залізниці працюють також не перший рік: Олександр прийшов сюди в 1991-му, Олена – на рік пізніше. Саме вони і стали ініціаторами процедури переведення нежитлового приміщення на Добролюбова, 29 в житлове, і це потягнуло за собою судову тяганину з АТ «Укрзалізниця».

Укрзалізниця, працівники, житло, Добролюбова
– Олена і дві наших дочки – 16-річна Амалія і 13-річна Софія – зареєстровані в міській квартирі мами Олени. Після того як тарифи почали стрімко зростати, а умови отримання субсидії стали більш жорсткими, у нас з’явилася проблема: у тещі забрали субсидію, адже в дохід включили і Оленину зарплата, і мою, оплатити же повну вартість комуналки з пенсії – нереально. Ось тоді ми і вирішили домагатися правди – це приміщення фактично перейшло в житлове дуже давно, так чому не можна зробити відповідні документи і дати можливість людям жити в ньому офіційно, тим більше що починаючи з того же 1987 роком року «Укрзалізниця» жодного разу не зробила спроб когось звідси виселити, – каже Олександр Юков.
А що ж «Укрзалізниця»?
 
Віддавати своє своїм же працівникам вона не поспішає. Обґрунтовує це так: «Земельна ділянка, на якому розміщені будівлі на вулиці Добролюбова, 29, відноситься до земель суспільства. Зазначений об’єкт нерухомого майна використовується у виробничій діяльності структурних підрозділів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Будинки внесені в статутний капітал АТ «Укрзалізниця». І «згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», суспільство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним або фізичним особам».
Не погодитися з законом важко, але … Переглянувши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виявляємо цікаву деталь: об’єкт нерухомого майна на Добролюбова, 29 складається з двох (!) будинків – будівлі оглядачів вагонів і майстерні пункту техобслуговування.
Виходить, будинки, в якому зараз проживають люди, в реєстрі взагалі немає! Підтверджують це і документи, які в грудні 2018-го Олександру Юкову надало саме суспільство: «Згідно з інформацією автоматизованої системи по управлінню майновими і земельними ресурсами та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, будівля і інші об’єкти нерухомості за вказаною адресою стоять на балансі регіонального філіалу «Південно-Західна залізниця», а саме будівлю оглядачів вагонів і будівля майстерні ПТО знаходяться на балансі виробничого підрозділу експлуатаційно-ремонтного вагонного депо Конотоп».
– Розумієте, що виходить? Нам не хочуть віддавати того, чого за документами у них взагалі немає, – розводить руками Олександр Юков. – Та ще й доводять, що це приміщення нежитлове. А вони його бачили?
Олександр з молодшою ​​дочкою запрошують нас в свою квартиру. Видно, що живуть тут люди давно – хороший ремонт, сучасні меблі, навіть обладнана дитяча кімната з окремими спальними і робочими зонами. У жовтні 2018 року тут побувала комісія міськради, яка встановила факт проживання людей в будинку, але надалі від проблем мешканців 29-го місцева влада самоусунулася.
– І за компослуги ми платимо окремо. – продовжує Олександр. – Правда, наприклад, за електроенергію раніше ми розраховувалися з Південно-Західною залізницею. У кожній квартирі були механічні лічильники, платили ми за книжкою – самі записували свідчення, а контролери тільки перевіряли їх. З 2001-го у нас з’явилися електронні лічильники, і договори на електропостачання ми уклали вже безпосередньо з «Чернігівобленерго». А з 1 січня ми навіть за вивезення сміття платіжки отримуємо. Хіба таке в нежитлових приміщеннях буває? А вони пишуть, що філія використовує будівлі у виробничій діяльності.
До речі, ось ще один цікавий момент. Навіть якщо не брати до уваги спірний будинок, «ступінь використання» будівель добре видно на майстерні – пустує вона явно не перший рік. Вікон тут уже давно немає, всередині – лише купи землі і торішнього листя.
Укрзалізниця, працівники, житло, Добролюбова
Зараз в Ніжинському міськрайонному суді на розгляді знаходиться заява про визнання права власності на приміщення, в якому живуть сім’я Юкових і Надія Журавель з чоловіком, за набутою давністю. Чергове і, як сподіваються люди, останнє судове засідання має відбутися 24 лютого.
– АТ «Укрзалізниця» це приміщення не потрібно! Це добре видно по тому, як воно тут «господарює», – кажуть люди. – Що воно з ним буде робити, якщо нас виселять? У кращому випадку закине, як і майстерню, бо на свою адресу ми не раз вже чули: «Нам простіше зрівняти цей будинок із землею, ніж возитися з судами». Чи не справедливіше буде віддати його тим, хто це житло давно заробив?
P.S. Поруч з Добролюбова, 29 стоїть ще один будинок – безадресних. Побудований він був в післявоєнні роки і використовувався в якості льдопункта. Тут теж живуть дві сім’ї. Заявляти про свої права на неї вони побоюються через ризик залишитися на вулиці, тому поки тільки дивляться на зусилля молодших сусідів.
– Я, пропрацював на залізниці 41 рік, дружина – 33, працюємо тут і зараз, – говорить один з мешканців безіменного Ілля Мунтян. – Стоїмо на квартобліку, а толку? Квартири в місті ми вже не отримаємо, це точно, так хоч би тут спокійно дожити свій вік.
Катерина Дроздова, «Гарт» №8 (2968) 
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь