Історії мужніх українок, які загинули на Донбасі

Вони могли б зостатися вдома, але вибрали боротьбу за Україну. Шестеро дівчат-військових загинули на передовій, виконуючи бойові завдання. Життя ще двох забрали їх же товариші по службі. А волонтера Олену Куліш розстріляли разом з чоловіком за допомогу українським військовим …

“Сволота вбила Сабіну. Нашу дівчинку-медика, пам’ятаєш її? Пряме влучення. ПТКР … “- слова, від яких всередині досі все перевертається.

Рівно рік тому 20 лютого 2018 го, в районі Катеринівки в Луганській області загинула санінструктор 10-ї бригади Сабіна Галицька. В машину, де була медик, потрапила протитанкова керована ракета (ПТКР): Сабіна загинула на місці, ще кілька військових отримали поранення. У бригаді медика називали “Сонечко”, тому що рідко де зустрінеш таких щирих і відкритих людей.

У річницю смерті Сабіни Галицької розповідаємо історії всіх дівчат, які загинули у війні на Донбасі. За даними зведеної волонтерами Книги пам’яті загиблих, на фронті загинули дев’ять жінок: волонтер і вісім військовослужбовців.

Обірвані життя: санінструктори, зв’язківець і стрілок
За даними волонтерів, під час виконання бойових завдань на Донбасі загинули шестеро жінок: Сабіна Галицька (санінструктор, 10 гірничо-штурмова бригада), Алла Вовк (санінструктор, 44 артилерійська бригада), Алеся Бакланова (стрілок, 92 механізована бригада), Катерина Носкова ( зв’язківець, 57 мотопіхотна бригада), Наталія Хоружа (санінструктор, 54 механізована бригада) і Анастасія Горбачова (ДУК).

47-річна санінструктор 44-ї окремої артилерійської бригади Алла Вовк з позивним “Фортуна” загинула не від ворожої кулі, але в момент несення служби.

18 листопада 2015 року на трасі Сєвєродонецьк-Новоайдар в військовий КрАЗ, де знаходилася медик, врізався КамАЗ. У лобовому зіткненні, крім Алли, тоді також загинув пасажир в цивільному авто. Вісім військовослужбовців отримали поранення. У Алли, яка пішла на фронт добровольцем і витягала з поля бою поранених товаришів по службі, залишилася доросла дочка і тоді 9-річний онук.

6 серпня 2015 роки від вогнепального поранення загинула розвідниця ДУК Анастасія Горбачова з позивним “Лиса”.

Дівчина була на сьомому місяці вагітності, в Маріуполі їй вистрілили в серце. У день трагедії на сайтах бойовиків з’явилося повідомлення, що вони “змогли замаскуватися і ліквідувати небезпечного злочинця”, але про загибель Лисиці досі точаться суперечки. На перших місяцях вагітності дівчина продовжувала ходити в розвідку – говорила, не може дивитися, як окупують її країну. Горбачова похована в рідних Чернівцях, їй назавжди залишиться 32 роки.

16 серпня 2015 го під окупованій Горлівкою загинула зв’язківець 57-ї мотопіхотної бригади 26-річна Катерина Носкова, позивний “Кет”.

Під час мінометного обстрілу вона вивезла двох поранених солдатів, повернулася за третім і загинула. У рідній Знам’янці Кет ховали в закритій труні. У військової залишився чоловік і тоді 4-річний син. За життя своє рішення йти на передову Носкова пояснювала так: “Хлопці, воювати треба всім. Інакше нам Цю війну не виграти. А нам потрібна перемога. Я захищала свою дитину ось так”.

2 лютого 2017 року районі Луганської Донецької області бойовики вбили санінструктора 54-ї бригади Наталю Хоружий.

Це було пряме влучення протитанкової керованої ракети. Медик виїхала на передову за трьома пораненими: двом вона надала допомогу і відправила в госпіталь, а третього, більш легкого, відвела на опорний пункт. За ними приїхала інша санітарна машина, в момент попадання ракети санінструктор і третій поранений, на жаль, встигли сісти в неї. Наталя загинула на місці, водій був важко поранений, а поранений раніше солдат отримав контузію. У медика залишилися чоловік і доросла дочка.

10 жовтня 2018 року поблизу шахти “Бутівка” (Авдіївка, Донецька область) від кулі снайпера загинула 19-річна стрілок 92-ї бригади Алеся Бакланова, позивний “Мала”.

Дівчина була родом з Луганської області, говорила, що пішла захищати рідну домівку і чекала 18-річчя, щоб підписати контракт. “Мала” дуже не хотіла “перебирати папірці”, тому відразу попросилася служити, як всі. Олесю поховали в рідному селищі Караван-Солодкий, у неї залишилися батьки і брат.

“Поверніть мені маму”
Олена Куліш (творчий псевдонім Олена Корольова) народилася і виросла в Луганську. У рідному місті вона була, що називається, зіркою – радіоведуча, затребувана тамада, душа компаній і, напевно, найбільш впізнаваний голос регіону. Коли почалася війна, Олена та її чоловік Володимир не змогли стояти осторонь, і почали війну важче звичайної – вдома, але в тилу у ворога. Вони допомагали українським військовим, особливо тим, хто утримував Луганський аеропорт.

10 серпня 2014 року в будинок сім’ї Куліш в селищі Переможне Лутугинського району увірвалися бойовики. Олену та Володимира жорстоко побили на очах у літніх батьків, а потім відвезли в невідомому напрямку. Майже рік близькі думали, що подружжя знаходиться десь “у підвалі” в Луганську, а 5 червня 2015 го Вову і Олену поховали. Виявилося, їх розстріляли ще в день викрадення. Олені тепер назавжди 46 років.

Щоб почати пошуки пари вже серед мертвих друзі сім’ї Куліш в буквальному сенсі слів стукали в усі двері. Восени 2014 го, через 40 днів після зникнення, дочка радіоведучої Валерія, щоб привернути увагу влади і правоохоронців, публічно оголосила голодування. В її статусі в одній з соцмереж довгий час було написано: “Поверніть мені маму”.

“Це була не бойова втрата …”
Серед дев’ятьох дівчат, які загинули на Донбасі, є дві військовослужбовиці, в чиїх смертях звинувачують їх же товаришів по службі.

13 квітня 2017 року Бахмуті обірвалося життя 21-річної Аліни СУРГУЧЕВА.

Дівчина служила в 53-й бригаді, контракт підписала в 2016-у. Слідство звинуватило в трагедії тоді ще 39-річного товариша по службі Сургучевої. За однією з версій, все сталося через необережність: нібито, товариш по службі хотів похвалитися пістолетом, ненавмисно натиснув на курок і вистрілив в старшого солдата. Того вечора Аліна і інші військові святкували присвоєння чергового військового звання одному з сержантів. Відразу після трагедії близькі Аліни заявили, що з тим, хто натиснув на курок, дівчина була в хороших дружніх стосунках.

26 червня 2017 року за Маріуполем загинула 23-річна Надія Морозова.

За місяць до загибелі дівчина підписала контракт з 59-ою бригадою. Морозова була матір’ю-одиначкою і жила в Одеській області. Спочатку родичам військової сказали, що вона загинула від випадкової кулі під час обстрілу в районі Волновахи. Вже після похорону військовий прокурор Олег Сенюк заявив, що в смерті Надії підозрюють її товариша по службі.

Це була не бойова втрата, а насильницьким способом. Уже з цього приводу є підозрювана особа, яка розповіла окремі деталі скоєння злочину. Це товариш по службі. Він свою провину у вбивстві не визнає, а дає свідчення, що нібито було необережне поводження зі зброєю, що призвело до смерті, – повідомив Сенюк влітку 2017 го.

В армії чоловіки і жінки рівні
Тим часом, Україна продовжує боротися за гендерну рівність в армії. Влітку 2018-го під час параду до Дня Незалежності вперше взяла участь “жіноча коробочка”. Активісти сподіваються, що в цьому році дівчата-військовослужбовці не будуть виділені окремо, адже в цивілізованому світі вони повинні були б крокувати біля чоловіків – в залежності від того, який вид і рід військ представляють.

У Київському військовому ліцеї ім. Богуна днями почали ремонт дівочої казарми. Раніше в ліцеї вчилися тільки хлопчики, але незабаром тут почнеться набір і для дівчаток, які бажають будувати військову кар’єру і надходити до профільних ВНЗ.

І, мабуть, головне: в липні 2016 року жінкам офіційно дозволили займати в ЗСУ бойові посади, щоб, в тому числі, журналісти могли називати дівчину-снайпера снайпером, а не санінструктором, “тому що так написано в “воєннику “.