Історія палкого кохання на Чернігівщині одна з найромантичніших

 

 

 

 

Кохання здатне творити чудеса і спопеляти душу. Романтичне і водночас болісне. Часто це почуття спонукає до вчинків, на які навряд чи б хтось наважився, якби не кохав. Величний Тадж-Махал – свідчення любові індійського імператора до своєї дружини. Ця монументальна споруда, зведена у 17 столітті, досі нагадує людям у кожному куточку Землі про найромантичнішу історію кохання.

Хоча в Україні немає таких монументальних пам’яток, присвячених коханню, та це не означає, що українці кохають з меншою пристрастю. Найкращі романтичні історії про любов відомих українців та іноземців, які знайшли кохання в Україні, живуть віками.

Сайт IGotoWorld.com вирішив нагадати про деякі з них. А також пройтися шляхами закоханих – згадати про місця, де вони познайомилися, історії їхніх романтичних побачень, розповісти, де вони облаштовували свої родинні гніздечка і як склалася їхня доля.

Богдан Хмельницький і Мотрона Чаплинська

Великий гетьман одружувався тричі. Та найромантичніша історія кохання Богдана розпочалася під час другого одруження. Ще будучи у шлюбі з Ганною Сомко, гетьман закохався у юну Мотрону. Дівчина працювала у родовому обійсті Хмельницьких у Суботові. Нині на території хутора гетьмана – Суботівський історичний музей.

Після смерті першої дружини у Богдана і Мотрони зав’язався роман. Вони почали жити як подружжя. Однак на родове обійстя напав суперник Хмельницького Даніель Чаплинський. Він захопив обійстя Хмельницького у Суботові й змусив Мотрону з ним одружитися. І Богдан нічого не міг з цим вдіяти. Та значні виграші у важливих битвах, зокрема під Корсунем, зробили поблажливішими духівників. У 1648 році Богдана обвінчали з Мотрею “заочно”. Молода під час церемонії була в Чигирині.

Та цій історії не судилося мати щасливе закінчення. Син Хмельницького Тиміш не злюбив мачуху. У той час, коли гетьман був у поході, Мотрону стратили у Чигирині саме за його ініціативи. Причиною стали чи листування з колишнім чоловіком, чи зрада з годинникарем, чи навіть спроба пограбувати родинну скарбницю. Ця таємниця не розкрита і досі. Богдан Хмельницький важко переживав цю втрату. Історики навіть припускають, що це стало однією з причин поразки гетьмана під Берестечком.

Про визначну роль Богдана Хмельницького як в історії України, так і про його романтичну історію любові, можуть детальніше розповісти у чигиринській “Резиденції Богдана Хмельницького”. Також тут зберігаються портрети трьох дружин великого гетьмана.

Цікавий факт: у 2015 році було знято фільм про трагічне кохання Богдана “Гетьман”. Тож, щоби більше про нього дізнатися, можна відвідати місця, які стали знімальними майданчиками для фільму: Олеський та Золочівський замки, Свірж, Олесько та Києво-Печерський заповідник.

Князь Любарт-Дмитро Гедемінович і княжна Агрипіна

Ця романтична історія датується далеким 14 століттям. Литовський князь Любарт Гедемінович одружився з волинською княжною у 1331 році. Цей шлюб на початку був суто політичним. Любарт Гедемінович таким чином отримав титул князя Луцького. Та з часом молодий Любарт пройнявся любов’ю до своєї дружини. Дівчина відповідала йому взаємністю.

Коли молода пара поселилася в Луцьку, тамтешній замок був дерев’яним. Та згодом князь вирішив зміцнити фортифікаційну споруду. Все для коханої дружини. Так у Луцьку постав кам’яний замок, який зберігся і донині. Містяни називають його замком Любарта.

На жаль, довго радіти подружньому життю князю та княгині не судилося. Невдовзі Агрипіна захворіла і померла, не залишивши чоловікові дітей. За переказами, могила княжни до смерті Любарта завжди були уквітчана. Хоча князь і одружився вдруге, та до кінця життя не забув найромантичнішу історію свого життя.

Цікавий факт: Луцька фортеця зображена на 200-гривневій купюрі. Тому, впевнені, її бачив кожен українець, навіть якщо не бував в обласному центрі Волинської області.

Король Ян III Cобеський і Марисенька

Романтична історія кохання красуні та чудовиська. Так називають Яна ІІІ Собеського та Марію Казимиру. Краса юної француженки мадемуазель Дарк’єн (д’Аркуїн, д’Аркен) вразила Яна, ще коли дівчині було 14 років. Та першим нареченим Марисеньки став значно старший за неї чоловік.

Проте одруження дівчини не завадило Яну та Марисі листуватися. 4 тисячі листів надіслали закохані один одному!

Ян Собеський вправлявся в епістолярному жанрі в Олеському замку. Саме тут народився майбутній король Речі Посполитої. Тому, одружившись у 1665 році з Собеським, Марисенька взялася за його фортеці. Також облаштувала парк та оздобила його скульптурами.

Ще однією резиденцією королівської родини був Золочівський замок. Для коханої дружини Ян облаштував на його території Китайський палац та сад.

Також сімейним гніздечком пари був замок у Яворові. На жаль, пишна резиденція не збереглася до наших днів. Однак про будні у часи правління короля Речі Посполитої Яна Собеського та Марисеньки розкажуть у місцевому музеї “Яворівщина”.

На території Жовківського замку Ян Собеський та Марисенька облаштували цілий парк-звіринець. Тож не рідко у Жовкві проводили королівські полювання.

Марисенька пережила свого чоловіка на 20 років. Після смерті Яна вона переїхала до Риму, а потім –Парижа, де і померла. Покоїться королева разом зі своїм коханим Яном у краківському замку Вавель.

Воєвода Єремія Вишневецький і Гризельда

“Вона єдина мене варта”. Так промовив Єремія Вишневецький, тільки глянувши на Гризельду Замойську під час балу. Юна дівчина теж вподобала собі Єремію, хоча за нею впадав і дуже красивий Домінік Заславський. За деякими переказами, придворні дами відмовляли Гризельду від стосунків з Єремією, і підкупив їх саме ревнивий Заславський.

Та ні це, ні те, що насправді дівчина не була красунею, не завадило міцному шлюбу, який молодята уклали у 1639 році. Їхнє весілля святкували два тижні!

Серед резиденцій подружжя був замок у селі Білий Камінь, на Львівщині. Його звели за ініціативи Гризельди. У ньому й народився їхній син, майбутній король Речі Посполитої Міхал Томаш. До наших днів від замку нічого не залишилося. Проте зберігся місцевий костел.

Загалом подружжя вельми опікувалося будівництвом та реставрацією. Це врятувало не одну церкву та замок. Так, у Вишнівці досі можна відвідати Вознесенський храм. Ця церква була усипальницею роду Вишневецьких. Бернардинський монастир у Збаражі. Тут одразу ж можна навідати Збаразький замок. Ця твердиня стала загальновідомою після зйомок фільму “Вогнем і мечем”. І не можна обійти увагою палац Вишневецьких – родове гніздо русько-литовського роду.

Та довго прожити у шлюбі Гризельді та Єремії не вдалося. Чоловік весь час був на полі бою. А Гризельді та їхньому сину не раз доводилося переховуватися. У 1651 році Вишневецький помер. Та не у військовому бою. Подейкують, що воєводу отруїли.

 

Княгиня Ілона Зріні та повстанець Імре Текелі

Цю історію кохання знає чи не кожен закарпатець. Любов княгині Ілони Зріні та повстанця Імре Текелі назавжди вписана в історію Чинадіївського замку “Сент-Міклош”. Саме він став своєрідною фортецею, за стінами якої закохані ховали свою любов.

У далекому 17 столітті до Мукачівського замку “Паланок” на переговори до княгині-губернаторки прийшов повстанець Імре Текелі. Та замість політичних перемовин Ілона та Імре провели ніч разом. Так зародилося заборонене кохання. Адже молодий угорський повстанець виступав проти австрійського панування над угорцями. Союз з княгинею автоматично розставив всі крапки над “і”. У результаті – австрійці взяли Ужгородський замок і влаштували облогу Мукачівського замку. Три роки Ілона Зріні тримала оборону. Над австрійськими військовими уже сміялися у Європі. Адже здолати вони не могли жінку. Проте врешті княгині довелося здати замок.

Подальші роки Імре та Ілона були у заручниках. Потім – у засланні. Пара намагалася завжди бути разом. Останні роки вони провели у Туреччині. Померли чоловік та жінка всього з різницею в два місяці. Так закінчилася історія кохання, яка спричинила війну!

Цікавий факт: нині замок “Сент-Міклош” став просто Меккою для закоханих. Вони приїздять сюди, щоби перейнятися атмосферою замку, у якому найкращі дні свого життя провели Ілона та Імре. Особливо популярна спальня княгині.

Гетьман Іван Мазепа і Мотря Кочубеївна

Кохання 65-річного чоловіка у 16-річної дівчини! Багато скептиків не вірили у щирість цих почуттів. Гадали, що або ж Мазепа на старості літ вирішив себе трохи потішити молодою Мотрею, або ж Мотря просто забажала стати гетьманшею.

Мотря та Іван часто зустрічалися в обійсті Кочубеїв, доки ворожнеча між батьками та Мазепою не сягнула апогею. На жаль, Кочубеї були категорично проти їхнього шлюбу. Адже Іван Мазепа, крім того, що був майже на 50 років старший, ще й доводився дівчині хрещеним батьком! А батько Мотрі Василь Кочубей був суперником Мазепи. Дуже вже йому хотілося отримати гетьманську булаву!

Через спротив батьків побратися Івану та Мотрі так і не вдалося. Хоча Мазепа продовжував писати дівчині палкі листи із зізнаннями у вірності та коханні. До наших часів збереглося 12 листів, які просто дихають цією забороненою любов’ю. Врешті, у 1707 році Мотрю силою видали заміж. Та, вочевидь, дівчина не знайшла щастя у подружньому житті.

Мотря перебралася до Києва, у Флорівський монастир. Там жила і мати Мазепи, з якою Мотря розмовляла темними зимовими вечорами про коханого Івана. Після її смерті дівчина поїхали поближче додому.

У Полтаві Мотря стала послушницею Пушкарівського монастиря. Тут дівчина зберігала вірність своєму коханому Іванові до кінця життя.

Поховали Мотрю у 1852 році біля монастирської церкви – Вознесенського храму. Мотря Кочубеївна пережила свого коханого на 43 роки, проте залишилася йому вірною!

Олексій Розумовський та імператриця Єлизавета Петрівна

Молода царівна була зачарована голосом козака Розума. Почула та побачила Єлизавета його у церкві. Відтоді молодий красень весь час перебував при царському дворі.

У 1741 році Єлизавета внаслідок перевороту стала імператрицею. Вже у 1742 році Єлизавета і Олексій Розумовський повінчалися. Прихід на трон Єлизавети Петрівни ознаменувався значними змінами у Російській імперії. Зачепили вони й Україну, і не останню роль тут зіграли стосунки імператриці та Олексія Розумовського.

Імператриця разом з чоловіком відвідала Україну. Вони побували у Козельці, на Чернігівщині. Тут вона познайомилася із родиною Розумовських. Потім Розумовський та Єлизавета вирушили до Києва. Місто сподобалося імператриці, тож невдовзі тут один за одним почали зводити храми та палаци. Зокрема Маріїнський палац, навколо якого розбили парк. Андріївський храм також збудували за ініціативи імператриці

Скориставшись можливістю, козацька старшина попросила імператрицю про обрання гетьмана. Єлизавета погодилася, але за умови, що ним стане брат Олексія, Кирило. Роки гетьманства Розумовського за часів Єлизавети були для Києва та Запорізької Січі досить прогресивними. Звичайно, фінанси були під контролем Москви, проте за цей час вдалося відродити освітню, соціальну та культурну сфери. Чи могло б це бути реальним, якби не кохання Олексія та Єлизавети?

Софія Яблоновська і граф Олександр Фредро

Молода графиня, уже одружившись з власником і фундатором львівського театру (нині – драмтеатр імені Марії Заньковецької), закохується у молодого графа Фредро. Талановитий польський комедіограф не раз бував у Львові. На батьківщині його навіть називали “польським Мольєром”. Саме з прем’єри твору Фредро розпочав свою історію львівський театр.

Про почуття Олександра та Софії стало скоро відомо. Жінка домагалася розлучення. Та на той час це було практично зі сфери фантастики. Процес розлучення з першим чоловіком тривав 10 років, як і романтична історія побачень Олександра та Софії. Та вони дочекалася свого часу. Врешті пара змогла законно одружитися у 1828 році.

Цікаво, що колишній чоловік Софії не тримав зла на екс-дружину і дозволив ставити п’єси Фредро у своєму театрі.

Подружжя оселилося у селі Вишня (Львівська область). Саме там Фредро звів для своєї коханої дружини палац у стилі бароко. Для їхньої дочки граф облаштував парк. Роботи над ним тривали 40 років! Нині площа парку – 12 гектарів.

Пізніше подружжя переїхало до Львова, де оселилося на вулиці Миколаївській. Ще за життя Олександра Фредро її було перейменовано на його честь.

Цікавий факт: дочка подружжя Фредро – Софія у майбутньому стала матір’ю митрополита Андрея Шептицького. А Олександр та його дружина, відповідно, бабусею та дідусем видатного українця. Тож якби не кохання цих чоловіка та жінки, яке не згасло за 10 років очікування на розлучення, чи народився б на світ Андрей Шептицький?

Оноре де Бальзак і Евеліна Ганська

Романтична історія кохання відомого французького письменника Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської розпочалася з листування. Перший лист жінка надіслала французькому письменнику 28 лютого 1832 року.

Одружена Ганська тримала у таємниці цей “поштовий роман”. Він тривав 10 років. Та навіть тоді, коли чоловік Евеліни помер, закохані не могли довгий час повінчатися. Дозвіл на це мав дати сам цар Микола І. Крім того, для втілення у життя мрії про одруження з Бальзаком, Евеліні потрібно було віддати більшу частину своїх статків. Такою була царська умова.

Пара побралася у Бердичеві, у костелі Святої Варвари. До слова, у склепі храму похована дочка подружжя Бальзаків, яка народилася мертвою.

Подружжя жило у палаці Ганських, нині – це музей, присвячений Бальзаку. Знаходиться будівля у селі Верхівня.

На жаль, не судилося подружній парі прожити довго. Оноре де Бальзак помер за 5 місяців після весілля у Парижі. Опісля Евеліна Ганська завдяки іншим літераторам закінчила деякі твори чоловіка й опублікувала їх.

Ференц Ліст і Кароліна Вітгенштейн

Знаменитий композитор і музикант Ференц Ліст знайшов своє кохання саме в Україні. Ця романтична історія трапилася в Києві у 1847 році. Тоді знаменитий композитор гастролював Україною.

Ліст пробув у Києві 10 днів. Під час концерту у Контрактовому домі він і познайомився із Кароліною. Жінка віддала за квиток на благодійний концерт найбільшу суму – 100 карбованців золотом. Тож композитору було дуже цікаво глянути на неї.

Кароліна Вітгенштейн запросила композитора до свого маєтку у Воронівцях, що на Вінниччині. Саме там композитор написав низку пісень та п’єс, присвячених Україні. Відомий композитор та княгиня Вітгенштейн закохалися один в одного. Та на перешкоді їхньому коханню був шлюб Кароліни. Багато років вона добивалася розлучення. Та вільною стала тільки після смерті чоловіка. Проте і на цьому не завершилися біди Кароліни та Ференца. Освятити їхній шлюб католицькі духівники відмовилися. Розчарувавшись у житті, Ліст віддалився від мирської метушні й від Кароліни.

Та у заповіті відомий композитор написав про свою кохану: “Вона – джерело всіх моїх радощів і цілителька моїх страждань”. Кароліна пережила свого коханого всього на півроку…

Цікавий факт: у Воронівцях місцеві мешканці поставили пам’ятник на честь Ференца Ліста, а також назвали вулицю іменем видатного композитора.

Воєвода Станіслав Щенсний-Потоцький і Софія де Вітт

Тричі продана. За цю красуню грецького походження чоловіки віддавали тисячі й мільйони! Важко повірити, але Софію (справжнє ім’я Дуда) ще 17-річною дівчинкою через злидні продала у Туреччині мати! Врятувала її надзвичайна краса. Польський посол, який викупив юну красуню, брав її із собою у всі поїздки Європою. У Кам’янець-Подільському замку вродлива дівчина зустріла свого майбутнього чоловіка – сина коменданта фортеці Йозефа Вітта.

Закоханому, щоб одружитися із красунею, довелося її викупити. Юзеф заплатив за Софію польському послу 10 тисяч злотих. Софія підкорювала один королівський двір за іншим. Молода красуня виявилася ще й неабияким політичним стратегом. Це і допомогло їй зустрітися із графом Станіславом Щенсним-Потоцьким.

Граф вирішує порвати стосунки з дружиною, і вони з Софією переїжджають до Європи. Та на те, щоб розірвати свої шлюби, пара витратила немало часу. Одружитися вони змогли тільки через 6 років. За це майбутній чоловік красуні-гречанки віддав колишньому майже 2 мільйони злотих компенсації!

Пара поселилася в Тульчині, у родовому замку Потоцьких. Тут подружжя проводило затишні вечори і влаштовувало пишні бали. У 1896 році, щоб догодити дружині, граф розпочинає будівництво “Софіївки”. Цей дендропарк ніби пронизаний любов’ю і створений для романтичних історій кохання. Тутешні дерева, напевне, за шелестом свого листя чули тисячі зізнань у коханні з 1800 року. Саме тоді граф Потоцький подарував коханій диво-парк, давши йому ім’я дружини.

На жаль, Софія не зберегла вірність чоловіку. Це і звело Станіслава у могилу. Проте вічним пам’ятником кохання графа до своєї дружини залишився дендропарк “Софіївка”.

Михайло Булгаков і Тася Лаппа

“Я повинен вибачитися перед Тасею”. Такими були одні з останніх слів письменника Михайла Булгакова. А згадав він в останні хвилини про свою першу дружину Тетяну Лаппу.

Вони познайомилися ще в юнацькому віці. Не раз зустрічалися у родинному будинку на Андріївському узвозі, який нині є музеєм Булгакова. Попри спротив батьків, обвінчалися. Шлюб Михайло та Тася взяли у церкві Миколи Доброго. На жаль, до нинішніх днів збереглася тільки дзвіниця.

Будинок на Андріївському узвозі під номером 38 став притулком для молодої пари у 1913 році. У матеріалі “Маршрут Булгаківським Києвом” згадана ця оселя та перелічено безліч інших місцин, у яких, без сумніву, бували Булгаков і Лаппа.

Та на молоде подружжя чекали дуже складні роки. Разом вони були у різних куточках Росії. Важка робота, злидні, фронт – це зламало Михайла. Він підсів на морфій. Тася змушена була продавати сімейні дорогоцінності, щоб дістати для чоловіка наркотик. Згодом Булгаков поїхав на лікування, та позбавити його цієї згубної звички змогла тільки Тася. Вона розбавляла морфій водою, з кожною дозою води було більше, а наркотика менше. Врешті, Булгаков позбувся наркозалежності.

Та це були не останні випробування для подружжя. Згодом Михайло захворів тифом. Щоб вилікувати чоловіка, Лаппа продала обручки… За словами Тетяни, це і дало остаточну тріщину в шлюбі. Коли Булгаков як письменник став на ноги, подружжя розійшлося…

У Михайла були ще дві дружини, та на смертному ложі він згадав єдину – свою Тасю.

Луїджі Педутто і Мокрина Юрзук

Не слід сумніватися, що сучасність теж сповнена романтичних історій. Італієць Луїджі та українка Мокрина зустрілися у таборі для військовополонених в Австрії. Їхні стосунки тривали два роки. У 1945 році пару розлучили. З часом вони повернулися кожен на свою батьківщину. І Мокрина, і Луїджі завели сім’ї.

Минуло 60 років з моменту останньої зустрічі. Тільки у 2004 році вони побачилися знову.

Ця зустріч увійшла в сучасну історію як надзвичайно романтична. Адже зустрілися Луїджі та Мокрина в ефірі студії відомого телешоу. Їх бачили мільйони телеглядачів і плакали від щастя разом із героями. Їхні обійми після 60 років розлуки увіковічнив у монументі київський скульптор. Тож у Маріїнському парку назавжди поселилися бронзові “Луїджі та Мокрина”.

Уже не молодий італієць після стількох років розлуки запропонував жінці руку та серце. І це – на 90-му році життя! Але, на жаль, серце Луїджі не витримало. Чоловік помер у 2013 році.

Зустрівшись знову, вже в поважному віці, Луїджі та Мокрина не припиняли спілкуватися протягом кількох років, до смерті італійця. Жінка приїздила до Італії. Чоловік часто бував у Києві. Тому, хоч і не вінчані, вони все ж змогли віднайти своє щастя на схилі літ!

Пронести кохання через десятиліття! Подібного забажає кожен…