Ніжин багатий талантами – це і професійні спортсмени, талановиті художники, фотографи, майстри, письменники…
І ось сьогодні ми вам хочемо розповісти про Валентину Нестеренко – талановиту письменницю з Ніжина, чиї прості вірші зачіпають за живе.
Про життя Валентини можна написати цілу книгу – чоловік воював в Афганістані, син учасник бойових дій на сході України (2 роки воював у зоні АТО).
Цього року в Качанівці проходила виставка присвячена поезії Валентини Нестеренко – “Україна моя – доля моя”. Також, за участі Валентини Володимирівни проходять літературні вечори в Ніжинській центральній бібліотеці.
Запрошували Валентину і до Польщі та досі не було можливості поїхати. Пише Валентина Володимирівна вільним стилем, мовою рідного краю про рідний Ніжин, Чернігівщину та Україну загалом.
Валентина Нестеренко видала три збірки віршів: “Сльози України”, “Життя-спогади”, “Чотири пори року”. Вони увійшли в одну велику книгу – “Україно моя – доля моя”.
“Любов до народу, України, рідної землі, передано від матері, батька і дідуся, який пройшов і війни, і революції. Він народився 1900 р. Кращої історії не описати, те що він мені розповідав. Закарбувалось у моїй пам’яті.
Я історію знаю справедливу, не з книги з живої розповіді дідуся, який проповз на пузі через усю Європу дійшов до Берліна, був поранений – 1 група. Усю правду, за усі роки життя, він мені розповідав.
Просив мене, щоб я передала своїм дітям і внукам, любов до матінки України, що я зробила і далі працюю над цією темою. Розповідаю людям, молоді, усім.
Ми Україна – єдиний народ. Наша земля – наше багатство. Не продай землю! Не зрадь Україну!
Так просив мене мій дідусь перед смертю. Вороги будуть завжди, ми дамо їм відсіч. А внутрішні вороги-вороги українського народу – небезпечні. Ти онучко, щоб пильно дивилась за ними, і писала про них, розповідала простому народу.
Я тоді не думала писати вірші. Він наче бачив на перед…”, – ось таку історію розповіла нам Валентина Нестеренко.
Бережімо Україну! Бережімо наш рідний край!
mynizhyn.com
