Справжні шедеври із звичайного газетного паперу створює ніжинка Наталія Усова. Творчий доробок майстрині — скриньки, цукерниці, вази, шкатулки та кошики. З чого усе почалося та як народжуються її роботи, Наталія розповіла Ніжин.City.
Щоб вижити, перші свої роботи возила до Польщі
Наталія родом з села Парафіївка на Ічнянщині. Закінчила Київський політехнічний інститут, за розподіленням дівчину направили на завод «НіжинСільмаш». Спочатку працювала у відділі головного зварювальника, потім у відділі головного технолога. Коли після декретної відпустки за меншим сином вийшла на роботу, почалася криза 90-х. Зарплату платили рідко і їй, і чоловіку, а дітей потрібно було чимось годувати.
Далі на заводі підпала під скорочення, морально було важко. У 1991 році зареєструвалася вперше як приватний підприємець, але у зв’язку з сімейними обставинами вимушена була закрити ПП. У 1998 році зареєструвалася підприємцем вдруге. З того часу намагаюся працювати у межах закону та творю руками у своєму маленькому торговому сувенірному відділі в ТЦ «Прогрес». Надихають мене на творчість самі ж покупці, які щось замовляють, підказують».
Усе починається з паперових трубочок
У роботах Наталія використовує тільки чистий газетний папір, який купує у спеціальних магазинах. «Листки з друкованих видань не використовую, вони містять свинець та важкі метали, а такі вироби як цукерниці, хлібниці застосовуються для зберігання харчових продуктів. Перші мої вироби були прості, з конопляних ниток та гілочок бузини, які є прекрасним матеріалом і легко піддаються ручним роботам. Я бузину ще називаю українським бамбуком. Ті перші роботи, а це вазончики, шкатулки, підставки для олівців роз’їхалися Європою як сувеніри. Далі я свої роботи почала удосконалювати технікою декупаж», — поділилася жінка.
Тож насамперед потрібно підготувати листок газетного паперу, який скручують у трубочку на звичайній спиці. Готується каркас. Спочатку робиться коло — дно корзини. Виходить таке собі сонечко з промінчиками. Далі відбувається саме плетиво методом завертання. Потім виріб фіксується на каркасі. Якщо це скринька, то ще додатково виготовляється кришечка.
На один середній виріб таких «паличок» майстрині потрібно приблизно 300 штук. Далі його обрамлює в техніці декупаж (декоративна техніка на поверхнях, що полягає у вирізуванні візерунків із різних матеріалів — наприклад, серветок та наклеюванні їх на поверхню, що декорується). Для цього майстриня використовує дорогі якісні німецькі паперові серветки з різними малюнками. Все це покривається лаком. Жінка використовує тільки акриловий на водній основі. За її словами, він без запаху і безпечний та й швидко сохне і в подальшому не липне.
Доповнюється доробок робіт Наталії Усової з паперових прутиків ще й копилками з бамбукових дощечок, декорованими скляними пляшками, декупажними фарфоровими сувенірними тарілками. За 5 років творча скарбничка складає майже 10 тисяч різноманітних робіт, які розкуповують на згадку про Ніжин гості міста, а ніжинці — на подарунки.
«Один виріб зробила, інший — в процесі, а третій — в голові. Допомагають мені сини. Старший Сергій технічно, а менший Артур малює гарно, тож з ним раджуся творчо. Наприклад, з вибором кольорової гами для виробу».
Потрібно об’єднуватися в артілі
«Українці працелюбні, творчі, талановиті. На мою думку, потрібно вводити загальнодержавну програму відродження артільних підприємств. У нас стільки людей, які мають хист до народних ремесел, особливо по селах! І багато людей, які не можуть заробити копійку на прожиття, бо потрібно їхати до столиці. Особливо тим, кому за 50, дуже важко. Безробіття — це сучасна соціальна проблема. У нас створюються громади, є там вивільнені споруди. Чому б не згуртовувати людей і не створювати артілі. Наприклад, цехи з вишивання, плетіння кошиків тощо. І шукати ринок збуту, можливо, і за кордоном. Наша українська продукція якісна, не те, що китайська, і користується попитом у світі. І, можливо, у майбутньому десь там за кордоном на одній з вулиць відкриється магазин «Ніжинка», — ділиться мріями Наталія.
Тетяна Марченко для сайту nizhyn.city
