«Я думав – помираю, відчував, як піднімаюсь… Виявилось, мене витягнули з того світу…», – розповідає 42-річний ніжинець, учасник АТО Олександр Босач.
Зараз у чоловіка багато травм і хвороб. Все почалось після того, як повернувся із зони бойових дій. На лікування потрібні великі суми, а зібрати їх власними силами можливості нема.
«У 2015-ому році Ніжинським воєнкоматом був направлений на військові навчання в Рівне. Там пробув один місяць, а після ще місяць навчався на території Яворського полігону у Львівській області. Спеціальність – старшина матеріально технічного забезпечення. Вже звідти був направлений в зону АТО, в Констянтинівку, а потім в розвідку в селище Зайцево, що на Донеччині», – ділиться колишній атовець.
Олександр пройшов довгий шлях. Після чого його життя розділилось на «до» та «після»…
«Пам’ятаю той день, коли в наш бліндаж влучила 120 міна. Дякувати Богу, ніхто не постраждав, а от мене засипало землею. Контузило. Нічого не чув, був, ніби в невагомості. В очах ставало темно, а потім світло. Я думав – помираю, відчував, як піднімаюсь… Виявилось, мене витягнули з того світу… Побратими, тримаючи за гачок бронежилету, витягнули мене із завалів землі. Прийшов у себе, і хоч були поранення, відчував себе нормально, не знав, чим це обернеться згодом», – згадує Олександр.
Майже рік після повернення ніжинець не відчував явних проблем зі здоров’ям, але все почалось проявлятись поступово, і в різних частинах тіла.
«Я відчув ускладнення здоров’я і всюди одразу. Повилазило шматками волосся, почались болі в голові і шлунку, став боліти таз, почав хромати. Пішов до лікарів і отримав цілий список діагнозів», – згадує Олександр.
Контузія, травма голови, пухлина в ній, що росте (поки доброякісна), початкова стадія глаукоми (погіршення зору), грижа, в шлунку, адже туди потрапила куля, коксартроз тазостегнового суглобу – діагнози, з якими наразі живе Олександр.
Підтвердженням цих діагнозів є ряд документів нижче:
«Лікар травматолог порадив мені спочатку вставити протези в тазостегновий суглоб, а потім лікувати решту хвороб. Це на часі, адже мені боляче і важко ходити. На це потрібно, як мені повідомили в київській лікарні – 87 000 грн, якщо протез вітчизняного виробництва. Якщо закордонного виробництва, то порядком дорожче – близько 100 000 грн. Назбирати своїми силами не можу. Після АТО і з такими діагнозами на роботу не беруть. Тільки підробіток. Виховую з дружиною трьох неповнолітніх дітей, і намагаємось, щоб вони ні в чому не мали нужди», – розповідає Олександр.
Зараз у чоловіка друга група інвалідності, і незабаром буде досягати отримати військову групу.
Єдиною підтримкою для Олександра є його дружина Світлана, яка завжди поруч. Тепер чоловік шукає підтримки у небайдужих людей, котрі допоможуть йому назбирати потрібну суму для операцій, необхідність яких підтверджують документи. Дивіться нижче.
Бажаючі матеріально допомогти ніжинцю, можете за реквізитами:
Босач Олександр Григорович
4149 4991 2615 0968 Приват Банк
+ 380 98 31 34 641
