Така професія
Олексій Щербина, житель нашого міста, лікар – патологоанатом, завідувач Ніжинського міжрайонного патологоанатомічного відділення КНП («Чернігівське ОПАБ») Чернігівської обласної ради.
Патологоанатом (застаріле — прозе́ктор) — фахівець, який спеціалізується в галузі патологічної анатомії, який вивчає патологічні стани, процеси та хвороби зокрема, встановлює патологоанатомічний діагноз за допомогою дослідження макро- та мікроскопічних змін, що виникають у тканинах органів та систем організму людини (патоморфологічні зміни, що об’єднують поняттям «патоморфологія») – говорить Вікіпедія.
Олексія Вячеславовича знаю досить давно. Завжди привітний, спокійний, урівноважений. Ніколи не бачила його знервованим, сердитим або ж, у поганому настрої.
Олексій Вячеславович захоплюється спортом, має різні грамоти та подяки, за сумісництвом – викладає дисципліну «Онкологія» у Ніжинському медичному коледжі. Одружений. Виховує двох дітей.
Проте, у цієї людини така складна професія, яка вимагає нервової напруги, зосередженої уваги, і, можливо, досить часто хвилювань за ту чи іншу людину, якої в же немає на цьому світі… Адже не секрет, що при таких словах, як “морг” або “патологоанатомічний відділ” багатьом людям стає моторошно, адже неабияку роль відіграє психологічне налаштування.
Які складності цієї професії, як підготуватися до робочого дня, і головне – абстрагуватися, аби провести розтин? Про всі ці та інші питання ми поговорили з Олексієм Щербиною, і ось що він нам розповів:
Доброго дня, Олексію Вячеславовичу. Скажіть, а хто чи що вплинув на вибір Вашої професії? Як наважилися обрати таку складну сферу діяльності? (Дитяча мрія, поради друзів чи батьків і т.п.)
В дитинстві мріяв стати
пожежником або міліціонером
Доброго дня. Можу зазначити, що на вибір професії частково вплинули сімейні традиції. Адже мій дядько більше 40 років працював лікарем станції швидкої допомоги в Чернігові, мій двоюрідний брат лікар – психіатр, його дружина – невропатолог.
Ось так, мабуть і склалося. А взагалі то, в дитинстві я колись дивився на картинку, на якій були зображені люди різних професій, і дуже подобався мені знаєте хто? Пожежник! Я все дитинство мріям ним стати! Потім хотів бути міліціонером. А вже в старших класах думав обрати професію в сфері електроніки, можливо програмування. Та все ж таки обрав медицину і одразу після закінчення школи вступив до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, який закінчив у 2002 році.
Потім – у м. Чернігові проходив інтернатуру за спеціальністю «патологічна анатомія».
В 2003 році вже працював у Чернігівському обласному патологоанатомічному бюро, а потім був переведений до Ніжина. І на сьогоднішній день маю вже 16 років медичного стажу та здобув вищу кваліфікаційну категорію.
Чи пам’ятаєте Ви свій перший робочий день? Яким він був, що було найскладнішим?
Пам’ятаю. Навіть дату: 1 серпня, 2002 рік.
Я приїхав до патологоанатомічного бюро, яке знаходиться на території обласної лікарні м. Чернігова. Мене зустрів завідувач відділенням загальної патології Олександр Алексєєв. Перший день був короткий. Мене ознайомили зі структурою та роботою бюро, познайомили з колегами по роботі, та повідомили: будьте готові до того, що протягом усього професійного шляху у Вас постійно буде психологічне навантаження, адже Ви обрали складну професію.
А вже наступного дня я працював на рівні з іншими лікарями. Нам (інтернам) давали досить широкі повноваження на розтинах, навчали досліджувати гістологічний матеріал.
Що входить у Вашу роботу?
«Безликі скельця»,
патологоанатомічні висновки та діагнози, від яких залежить
прогноз подальшого життя людини
Основна наша робота – це прижиттєве гістологічне дослідження біопсійного та післяопераційного матеріалу з метою уточнення клінічного діагнозу або ж взагалі – з’ясуванню патологічного процесу при не встановленому клінічному діагнозі.
Гістологічне дослідження – це мікроскопічне дослідження зразків (гістологічних зрізів ) ураженої тканини людського організму. Що це таке? Це спеціальне скельце, на якому розміщується зріз тканини з отриманого при оперативному втручанні або при ендоскопічному дослідженні біопсійного матеріалу.
Ми в своїй практиці називаємо це «безликі скельця». Так простіше абстрагуватися, ми не бачимо людину, не знаємо її, а робимо дослідження про які я зазначав вище, і виходячи з цього встановлюємо патонатомічні висновки або діагнози, що є досить важливим аспектом. Адже часто від наших висновків залежить життя людини: об’єм оперативних втручань, подальша тактика лікування та прогноз життя людини.
А якщо говорити про розтини. Чи приходиться Вам робити їх вночі? Чи не моторошно?
Вночі ми розтини не проводимо. У нас для цього відведено робочий час з 8.00 до 14.00.
Чи буває моторошно?… Вже ні. Якщо згадати перші розтини, то можу сказати, що у нас були гарні вчителі, наставники, які зуміли психологічно нас налаштувати, загартувати, допомогли нам стати особистостями у сфері медицини. Це наші лікарі-ординатори Чернігівського обласного патологоанатомічного бюро: Світлана Біляєва, Юрій Рудіч, Олександр Алексєєв та начальник бюро – Валерій Синиця. А в Києві, в Національній медичній академії післядипломної освіти – професор, завідувач кафедри патологічної анатомії Валерій Сільченко.
Скільки досліджень в середньому проводите за день, і чи складно Вам буває?
За день буває досить різне навантаження. Можу зазначити, що за рік ми робимо приблизно 12 тисяч досліджень і більше трьох тисяч випадків (надісланого біопсійного та післяопераційного матеріалу). Щоб було зрозуміло: кожен рік – 3 тисячі випадків, які відповідають 12 тисячам скелець. Розтинів – близько 200 на рік.
Від чого зараз найчастіше помирають люди? Яка вікова категорія?
На першому місці – серцево-судинні захворювання: інсульти, інфаркти міокарду, тощо. На жаль, помирають від цих захворювань зараз і молоді люди також, в 25-30 років.
На другому місці – онкозахворювання, від яких також помирають молоді люди і навіть – діти.
І третє місце – захворювання шлунково-кишкового тракту.
Кажуть, що патологоанатоми поводяться на роботі як звичайні працівники, а при розтинах можуть слухати радіо – новини або ж музику. Це правда?
На роботі ми поводимося як звичайні працівники – правда. А те, що при розтинах ми слухаємо музику – це міф.
Можу зазначити, що при розтинах ми можемо скористатися диктофоном, якщо потрібно записати якість важливі моменти, або робимо фото при складних випадках.
Чи існують наразі черги на розтин тіла померлих людей?
Черги бувають, але рідко. Це скоріше виключення, аніж правило. У нас наразі два секційні столи, а от померлих може бути більше. Не зважаючи на це, ми з колегою Ларисою Миколаївною Нещерет проводимо розтини померлих почергово. Для зберігання тіл померлих у нас є холодильна камера, де ми можемо, за потреби, зберігати тіло померлого до або ж після розтину.
А чим відрізняється патологоанатом від судмедексперта?
В Україні є розподіл між двома галузями: патологоанатомічні дослідження стосуються людей, які померли в лікарнях від захворювань. Судмедексперт займається дослідженням випадків смерті померлих поза медичною установою, а також проводять розтини осіб з ознаками насильницької смерті чи її підозрі. Приміром, якщо людина потрапила в ДТП та її доставили до лікувального закладу, у разі її смерті, тіло померлого підлягає судово-медичній експертизі.
Чи не сниться Вам робота, розтини?
Ніколи. Частіше сниться мед університет, одногрупники, школа. На щастя – робота не сниться. Іноді можуть приснитися скельця, мікроскоп; розтини – ні.
Скільки Ви вже працюєте патологоанатомом і скільки розтинів зробили за свою медичну практику?
Близько двох тисяч розтинів за 16 років роботи в медицині.
У Вас така професія… Чи боїтесь Ви смерті?
Мабуть, кожна людина боїться смерті. (Замислюється – авт.)
Що побажаєте лікарям-початківцям і тим, які обрали аналогічну професію?
Побажаю успіхів. Завжди вчитися і знаходити для цього час. Купувати і читати медичну літературу. Аби стати фахівцем своєї справи – потрібно більше читати, не боятися консультуватися із колегами і набувати практичні навички.
Спілкувалася Тіна Кошелевська
Фото автора
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
