Раду скорочують: чи вийде зменшити кількість депутатів до 300

З історії питання

Скорочення кількості депутатів – ідея, яку сміливо можна заносити до списку “одвічних прагнень українського народу”. Підтвердженням цьому стали результати Всеукраїнського референдуму 2000 року, на якому питання скорочення Верховної Ради з 450 до 300 народних депутатів підтримало 91,1% громадян. Залишимо за дужками, з якою метою Леонід Кучма ініціював тоді народне волевиявлення. Факт залишається фактом: на референдумі народ чітко і однозначно висловив свою думку з цього питання.

“Виборці зацікавлені в зменшенні кількості депутатів, тому що їм весь час нав’язували думку, що разом зі зменшенням йде і зменшення витрат на Верховну Раду. Однак якщо витрати на парламент не зміняться, то пересічний виборець не побачить істотних змін”, – зазначив в коментарі сайту “Сьогодні” аналітик Центра спільних дій Олег Савичук.

Та була одна невелика, але суттєва проблема. Скоротити парламент без участі в процесі власне парламенту ані президент, ані народ ніяк не могли. А Верховна Рада скорочуватися ніяк не хотіла. При цьому не одне покоління депутатів пройшло в парламент під гаслами скорочення чисельності депкорпусу або скасування депутатської недоторканності – цей пункт народ також підтримав на референдумі.

Крига скресла лише з обранням Верховної Ради нинішнього скликання. Запущена в “турборежимі” монокоаліція в перші ж дні роботи направила президентський законопроєкт №1017 “Про внесення змін до статті 76 і 77 Конституції України (щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради України і закріплення пропорційної виборчої системи) на розгляд Конституційного суду. Як можна здогадатися вже з назви проєкту, крім норми про скорочення чисельного складу парламенту до 300 депутатів, проект містить пункт, згідно з яким вибори до ВР проводяться виключно на пропорційній основі (тобто за партійними списками).

Є зауваження

16 грудня Конституційний Суд ухвалив свій вердикт, згідно з яким законопроєкт не суперечить вимогам статей 157 і 158 Конституції. (Власне, це і є висновок КС – Конституційний суд повинен був перевірити проект саме на відповідність зазначених статей Конституції).

При цьому КС має низку зауважень щодо документа. Коротко їх можна описати так:

• народні депутати повинні обиратися на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. У чинній Конституції це виписано, в запропонованому проєкті ця норма чомусь випала;
• закріплювати тип виборчої системи в Конституції немає необхідності;
• норма “Перехідних положень” проєкту, по якій після затвердження закону Верховна Рада, обрана до набуття чинності “продовжує виконувати свої повноваження до наступних виборів народних депутатів України” вступає в гостре протиріччя з іншою нормою Конституції. За якою будь-який парламент – обраний на чергових, позачергових, тощо виборах виконує повноваження аж до відкриття Верховної Ради нового скликання.

“Якщо затвердити закон в такому вигляді, у нас є ризик того, що у нас буде період в країні, коли у нас не буде парламенту”, – зазначив в ефірі телеканалу Україна 24 експерт з конституційного права Центру політико-правових реформ Богдан Бондаренко, говорячи про останнє зі згаданих зауважень.

Важко сказати, хто в Офісі президента готував цей законопроєкт. Але написаний він дійсно недбало. Згадані “ляпи” – зроблені чи то випадково, через поспіх, чи то свідомо надавали прекрасну можливість опонентам (а в даному випадку об’єдналися зусилля противників “пропорціоналки” і скорочення депкорпусу) в результаті відправити проект у кошик.