16 лютого минає три з половиною місяці з часу смерті 14-річного Дениса Чаленка. Історія його загибелі прогриміла на всю Україну. Протести під місцевим відділом поліції на кілька тижнів охопили Прилуки.
Дев’ятикласник загинув ввечері 29 жовтня. Пішов начебто на тренування з боксу (хоча, як з’ясувалося, давно їх покинув). Його тіло знайшли на рейках, на околиці Прилук. Версія поліції — підлітка збила електричка, що їхала на Гребінку. Проте машиніст наполягав, що хлопчина лежав на колії і не ворушився. На сигнал не реагував. Машиніст увімкнув екстрене гальмування. Слідів крові від удару на електричці не було. Хоча за сто метрів від того місця рідні Дениса знайшли краплі крові. У юнака були збиті руки, зламана нога, розбита голова. Наручний годинник і телефон лежали поряд. Під прилуцькою поліцією люди палили шини, вимагали чесного розслідування. Начальника прилуцької поліції Олександра Яцика відсторонили від роботи. Прислали зі столиці виконуючого обов’язки Сергія Сторожука. Та це тільки трохи зняло напругу. Батьки не повірили місцевим судмедекспертам і відвезли сина на повторний розтин до столиці.
По кілька разів на тиждень до Прилук став їздити Максим Цуцкірідзе, заступник начальника Нацполіції України. У актовій залі звітували перед батьками і громадськістю.
Цуцкірідзе розповів, що Денис помер внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа, обличчя та ушкодження головного мозку. На тілі немає слідів від удару або притискання потягом. Судмедексперти знайшли в крові Дениса 0,32 проміле алкоголю, при нормі 0,2 (легка ступінь сп’яніння) . Було проведено 37 експертиз, 21 огляд місця події, сім відтворень, допитано більше 400 осіб. Однак у слідства досі нема однозначної відповіді, як загинув Денис.
— Наразі розслідування триває. Ми не розголошуємо відомі нам деталі, аби не зашкодити напрацюванням правоохоронців, — зітхає мама Світлана Чаленко.
— Світлано, ви говорили, що за вами стежать?
— Нам надали державну охорону з Чернігова. Вона чергує під нашим будинком. Проте коли їдемо на цвинтар до сина, помічаємо, як за нами слідкує авто з прилуцькими поліцейськими.
В інтернеті мене, мого чоловіка, мою маму блокують. Ми не можемо написати коментарі.
Тим часом в інтернеті з’явилася велика публікація про цю справу. Там сказано:
«…Російський слід та психологічний вплив на маси: нові подробиці розслідування загибелі неповнолітнього Дениса Чаленка в Прилуках». Найактивніші дописувачі в публікаціях про трагічну загибель неповнолітнього в соціальній мережі «Фейсбук» це Юлія Живило (Іллєнко), Сергій Живило, Анатолій Іллєнко та Юлія Смірнова. Проаналізувавши їх дописи, робоча група на чолі з кандидатом філософських наук, керівником проектів з соціального моніторингу В’ячеславом Сергєєвим дійшли невтішних висновків.
Ці особи були пасивними дописувачами соціальної мережі «Фейсбук», але після трагедії активно включилися в обговорення, є ініціаторами масових акцій та залучення ЗМІ. Крім того, Юлія Смірнова, Юлія та Сергій Живило проживають на території Російської Федерації (місто Сергієв Посад).
Вони активно дописують саме в соціальній мережі «Фейсбук», якою користуються українці. У дослідників є достовірна інформація, що у Підмосков’ї місцеві добре знають цю пару, завербовану ФСБ. На перший погляд здається, що це близькі до родини Чаленків люди, але чому тоді вони не в Прилуках? Ці громадяни через популярні в Україні соцмережі дистанційно підбурюють жителів міста до активних дій (часто незаконних).
Аналіз профілів підбурювачів в соціальній мережі «Фейсбук» демонструє принципово важливий момент: більшість сторінок створена саме після загибелі підлітка і майже не містить ніякої особистої інформації про авторів, що вказує на замовний інтерес до цієї справи».
— А щодо агентів ФСБ, які нібито вас підбурюють?
— Ця писанина викликає обурення. Анатолій Ільєнко мій рідний брат, він у Полтаві, Юлія Живило — рідна сестра, вона приїжджала, аби нас підтримати. Денис її племінник. Сергій Живило її чоловік. Юлія Смирнова — рідна сестра Сергія, працює у лікарні. Так, вони живуть у Росії, і що з того? Наші адвокати вже цікавилися, хто поширив цю брехню. І з’ясувалося, що людини, від імені якої це написано, не існує. Бояться правди, от і видумують усіляке.
— Нас зробили агентами ФСБ — це ж треба додуматися до такого. Чи є у цих людей совість? — не може заспокоїтись 30-річний Анатолій Ільєнко.
— Денис снився мені лише раз, ще й 40 днів не минуло. Був перший день посту. Ми обнялися. Я кажу: «Синочок, тебе ж немає. Дай я запам’ятаю, як ти пахнеш». І все. А решта сновидінь, в яких обличчя тих, кого підозрюємо у причетності до його смерті, — додає Світлана.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №7 (1761), 13 лютого 2020 року
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
