Євангельське слово 3-ї неділі після Пасхи закликає нас до християнської любові. До любові, яка приносить себе в жертву за ближнього. Спаситель говорить: «Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного» (Ін.15:17). А тепер, християни, давайте себе спитаємо, чи любимо ми тих людей, які навмисно роблять нам зло? Так, ми можемо сказати, що таких людей любимо, але ця любов із стиснутими зубами. З такими почуттями навіть вчинки наші свідчать не про любов, а про ненависть. І в нашому житті, якщо ти маєш величезну купу чеснот, а любові не маєш хоча б до однієї людини, то ти не просто ніщо, ти сам себе відлучаєш від Бога і від Його жертви.
Так, Христос попереджає, що християн будуть ненавидіти, бо Його перше зненавиділи. Але хто буде ненавидіти? Інші християни? Ні, язичники будуть ненавидіти християн. Тому той, хто має почуття ненависті, той далекий від істинного Бога і шанує богів язичницьких.
Спаситель говорить: «Нехай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно» (Ін.15:25). Хто ненавидить, той має даремне життя. Життя такої людини ззовні може бути гарним, вона може стояти в храмі, співати псалми, але, маючи зерно ненависті, все це стає просто зовнішнім ритуалом, що не наближає до Бога, а навпаки. Сам ідеал християнської любові полягає в жертовності, навіть якщо ця жертва шкодить тобі самому, бо любов не шукає свого, не заздрить, не пишається, не вихваляється, не гнівається, не замишляє зла.
