Знесення чи реконструкція: яка доля історичної пам’ятки в Ніжині

Не секрет, що центральна частина Ніжина багата на пам’ятки історії та архітектури. Чи не кожна вулиця пронизана легендами, таємничістю і історією віків. Однією з таких є вулиця Батюка. Саме там і розташована пам’ятка архітектури ХІХ ст, біля якої зупиняються туристи, але майже ніколи не заходять всередину.

Коричнева дерев’яна будівля – зараз це дитяча бібліотека, а в далеких 1918-1919 роках (з перервами) тут проживала українська актриса театру і кіно Марія Євгеніївна Малиш-Федорець.

Науковий співробітник відділу «Поштова станція» Роман Желєзко, розповів журналістам сайту Нежатин, що даний будинок спочатку належав ніжинському поміщику Петру Григоровичу Борсуку. Вже після його смерті належав вдові власника – Дарії Петрівні Борсук. У 1918 р. був націоналізований і переданий у оренду попередній власниці, а в 1919 р. споруду передали на баланс Ніжинського окружного відділу міліції. У повоєнний час у будинку розміщено Ніжинську міську бібліотеку для дітей. Знаходиться тут вона і дотепер.

У будинку знаходиться 2 кахляні печі ХІХ ст. Одна з них вимощена монохромними глазурованими кахлями мануфактурного виробництва, а друга – рельєфними глазурованими кахлями мануфактурного виробництва останньої третини ХІХ ст. Що знаково – на території Північного Лівобережжя України, на сьогодні це єдиний екземпляр. Дійсно, не кожен в Ніжині знає про таку «реліквію».

фото з сайту andreistp.livejournal.com

Та цього року постало питання: «Якою ж буде подальша доля пам’ятки?» Зараз вона має не дуже гарний стан і де в чому, навіть аварійний. Тож містобудівна рада мала розглянути можливі подальші дії щодо будівлі.

Про деталі обговорень ми запитали у члена ради, директора Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського Геннадія Дудченка.

“Зараз ця будівля в поганому стані. Воно і не дивно, адже вона ніколи не реставрувалась. Думаю, і ремонтні роботи у ній проводились років сорок тому. Для центру міста це не прийнятно. Відтак є три варіанти вирішення проблеми: знести, відреставрувати або провести поточний ремонт. Перший варіант не прийнятний як з точки зору збереження культурної спадщини — це єдиний будинок міської дерев’яної забудови ХІХ ст., що зберігся до нашого часу і перебуває у комунальній власності. Дуже складно це і з процедурної точки зору, бо будинок — пам’ятка архітектури та історії і зняття статусу затягнеться на кілька років. В Україні достатньо не часті випадки, коли з реєстру пам’яток знімають такі будівлі, не зважаючи на їх стан. Містобудівна рада обговоривши всі варіанти подальших дій, і зійшлась на думці, що варто рекомендувати міській раді провести реставрацію будівлі. Але остаточне рішення за міською радою”.