Говорячи про спорт на Борзнянщині, ми, так уже повелося, у першу чергу згадуємо про футбол, а ще – про волейбол та легку атлетику. Менш поширені, та все ж розвиваються силові види спорту. Тут Борзнянщина вже теж має своїх переможців, як от пауерліфтер Владислав Степура та армрестлер Назарій Остапчук.
А ось бодибілдинг у Борзні ніколи навіть не культивувався. Але це не завадило нашому землякові, 29-річному борзнянцю Владиславу Євченку, який більше десяти років живе і працює у столиці, м’яз за м’язом вибудувати себе як спортсмена-пауерліфтера та бодибілдера.
Владислав у 17 років і сьогодні. «Комусь роки ідуть на користь», – жартує сам спортсмен
Із самого дитинства Владислав був із спортом на «ти». Прудкий і досить худорлявий, він із першого і до випускного класу ганяв м’яча на футболі. Років у десять у дворі сам облаштував турнік і повісив «грушу», тренувався у боксуванні. А ще підлітком відкрив для себе баскетбол, який неабияк захопив хлопця. Він навіть створив свою команду «І3» («І три»), яка виборювала чемпіонство міста та колишнього Борзнянського району.
М’яч і швидкість Владислав остаточно змінив на силу та м’язи вже ставши студентом. На першому курсі вперше пішов до тренажерного залу і з того часу, ось уже 12 років, безперервно продовжує розвиватися у цьому напрямку.
«Спочатку «тренажерка» була як хобі, адже основна моя професія – лікар невідкладної допомоги, – розповідає Владислав. – Після закінчення медуніверситету я півтора роки пропрацював на «швидкій», але зрештою медицину покинув. Лікарська зарплата була зовсім невисокою, натомість тренером у залі вже тоді можна було заробляти в рази більше».
Так заняття «для себе» поступово перетворилися на стиль життя. А ставши тренером вісім років тому, Владислав вирішив: він повинен весь час розвиватися, наполегливо працювати над собою і виступати на різних змаганнях. Не заради нагород чи титулів, а в першу чергу – заради себе та своїх клієнтів. Адже тренер – це мотивуючий приклад для людей, які приходять на заняття до тренажерної зали.
«У 2017 році я вирішив вперше виступити у класичному бодибілдингу, – згадує мій співрозмовник.
– Тоді підготовка далася нелегко, до першої п’ятірки не увійшов. Хоча зрештою то був непоганий старт, але я своєю формою залишився незадоволеним. За рік знову взяв участь у змаганнях і знову – повз топ-5! «Потрібна перерва!» – вирішив я і… відкрив для себе пауерліфтинг. Уперше спробував свої сили на чемпіонаті України зі строгого підйому штанги на біцепс. І одразу підняв 80 кілограмів, виборов перше місце, виконавши нормативи майстра спорту України».
Цьогоріч Владислав вирішив знову спробувати себе у бодибілдингу. Взяв участь у Відкритому міжнародному чемпіонаті «Кубок сили нації» і одразу став срібним та бронзовим призером у різних категоріях програми.
Ці досягнення напевно були б неможливими без щоденної роботи над собою. Кожен день Владислава починається о 5:40 ранку, після сніданку, з 7 години – тренування. Потім – робота з клієнтами, о 12 годині – обід і знову – до залу до 9 вечора. А ще потрібно постійно тримати спеціальну дієту, тому дозволити собі смачненький бургер спортсмен може нечасто.
Із дружиною у горі, радості і веселощах
Компанію рельєфному спортсменові завжди скаладає дружина. З нею, до речі, вони теж зустрілися завдяки спорту.
«На чергових змаганнях із пауерліфтингу я познайомився з Варварою, – посміхаючись, говорить Владислав. – Вона в мене теж майстер спорту міжнародного класу з підйому штанги на біцепс! Тепер нам залишається втілити у життя лише кілька мрій: народити дітей та відкрити власний зал для тренувань».
