Вже понад два роки по всій Україні триває оптимізація закладів середньої освіти в рамках всеукраїнської освітньої реформи. Тим не менш, чи не кожне пониження ступеня чи закриття школи викликає супротив батьків та вчителів, які не хочуть втрачати робочі місця та створювати дискомфорт для своїх дітей.
Оскільки відповідальність за цей процес лежить на місцевих радах, а депутатам важко «дивитися в очі» батькам, то в частині громад освітню мережу не оптимізували досі. Проте держава «карає» такі громади гривнею, тобто розміром освітньої субвенції.
Чому почали економити лише зараз?
Ніхто не заважав громадам оптимізовувати мережу і раніше, активно процес розпочали ще в 2016 році і закріпили у 2017-му в законі «Про освіту». Потужним важелем для оптимізації освітнього процесу став так званий новий «грант» від уряду місцевим бюджетам на фінансування освіти, який отримав назву – «освітня субвенція». Зменшення цієї субвенції суттєво б’є по бюджетам громад.
Розмір субвенції розраховують за досить складною формулою, яка включає багато факторів, зокрема разрахункову наповнюваність класів (РНК). Йдеться про норматив, скільки в середньому повинно бути дітей у класі, щоб громада отримала освітню субвенцію у повному обсязі. Відповідальність за розподіл освітньої субвенції покладається на Міністерство освіти і науки.
Іншими словами, процес децентралізації створив систему, яка повинна стимулювати територіальні громади оптимізувати свої мережі загальноосвітніх шкіл.
«Час, коли гроші на освіту розподілялися рівномірно, пройшов. Громада має чітку суму освітньої субвенції на основі чітких підрахунків. Але люди не хочуть цього чути…, – говорить директор однієї із найбільших шкіл Ніжина Сергій Никонець, – Однозначно, що має бути і сучасний спортзал, і їдальня. Наш навчальний заклад зараз на шляху до автономії. А завдяки автономії ми можемо забезпечити самостійність, незалежність та відповідальність у прийнятті рішень щодо освітніх, організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності закладу, а також реалізувати одну з найголовніших цілей Нової української школи – індивідуальний підхід до навчання».
Нині у 17 загальноосвітніх закладах Ніжина навчається 7 178 учнів. Проте ще тридцять років тому у Ніжині діяло 18 шкіл, де навчалося понад 14 тисяч учнів. З роками утримання одного учня значно «здорожчало», і тут мова йде не про зростання цін, а про раціональність використання державних коштів. На що держава і звернула значну увагу із впровадженням реформи децентралізації, і система фінансування освітнього процесу була замінена починаючи вже із 2016 року.
“Наша школа пройшла свій процес оптимізації. Визнаю, було не легко. Особливо зкомунікувати із батьками учнів. Проте провівши роз’яснення, все ж таки, вдалося дійти консенсусу, і, врешті, ми зупинилися на оптимізації, яка заключалася в зміні статусу самого закладу. Ми, так би мовити, «відмовилися» від 10-х – 11-х класів. Що дало нам змогу розпочати процес реорганізації закладу у гімназію та отримання автономії школи. А це своєю чергою приведе до збільшення фінансування освітнього процесу закладу. Так як заклад отримуватиме фінансування відповідно до його наповнюваності”, – розповідає голова батьківського комітету Ніжинської школи №10, мама двох учениць цього закладу, Анна Білоус.
«Ми були перші батьки цієї школи, діти яких отримали путівку в доросле життя вже після закінчення дев’ятого класу. На початку навчального року адміністрація школи, разом із педагогічним колективом, повідомили нас про можливе скорочення паралелі 10-11-х класів, – говорить Вікторія Коломійченко, мама двох учениць цієї школи. – Звісно, на початку, чимало батьків школи виступили проти ліквідації старших класів у школі, проте згодом, вивчивши це питання глибше, та зрозумівши, що це не забаганка адміністрації закладу, а реальна вимога сьогодення, батьки абсолютною більшістю підтримали це рішення. Про що ніхто з батьків, а тим більше з керівництва закладу чи міста, не пошкодував. Всі наші діти, а їх було близько 70 учнів, закінчивши у 2021 році 9-ті класи, продовжили навчання у профільних коледжах нашого міста. Деякі вступили до ліцею. І лише кілька дітей виявили бажання продовжити навчання у 7 та 16 школах.
У цій школі у мене навчається молодша донька. І я розумію, що школа має розвиватися і служити за призначенням майбутнім поколінням учнів міста, як сучасний модернізований заклад, а не стояти пам’ятником розвинутому соціалізмові».
Анастасія Краско
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
