«Мама, я ніколи не здамся у полон!», – такі слова сказав своїй матері Парасковії Демчук її син Олександр Мацієвський.
Ніжинець, незламний український воїн, боєць 163 батальйону 119 окремої бригади ТрО Чернігівської області – Олександра беззбройним розстріляли росіяни за слова “Слава Україні!”.
“Мій син завжди казав, що краще загине, аніж здасться у полон до окупантів, – розповідає мати Героя України Парасковія Демчук. – У цих словах, у його поглядові, в тому, як він стійко й безстрашно тримався в останні хвилини свого життя – характер мого сина. Отакий він був, нескорений, сміливий, з величезним серцем, сповненим любові до України”.
Олександр Мацієвський народився 10 травня 1980 року в Молдові, куди за розподіленням по роботі було направлено його матір, Парасковію Михайлівну. Там Олександр навчався в школі та електротехнічному коледжі. Згодом родина повернулася до Ніжина, там Олександр працював за фахом. Коли росія розгорнула повномасштабне вторгнення, чоловік, ні хвилини не вагаючись, став на захист Батьківщини. Спочатку пішов добровольцем до територіальної оборони Ніжина. Навесні захищав Чернігівщину в складі 119-ї бригади сил ТрО. Олександр був снайпером.
“29 грудня 2022 року Саша востаннє мені зателефонував, – пригадує мати. – Хто ж знав, що це була наша остання розмова. Був веселий і дуже просив, щоб я себе берегла, а я казала, що головне, щоб він себе беріг. Я ще тоді сказала: “Ти пробач мені, синочок, якщо я чимось тебе образила”. Довго говорити ми не могли, та і тривоги я тоді не відчувала.
А от 30 грудня я не знайодила собі місця. В серці оселилася тривога, мене аж трясло. Я прибирала дім, а з голови не йшло: Хочби нічого не сталося”. Якось я витримала ці дні і не телефонувала синові, та і він і не дозволяв цього робити. Але ж тривога наростала, бо й Саша не дзвонив. Лише 1 січня я йому набрала, а він поза зоною…
Після слів побратимів, що Саші вже немає, у мене земля пішла з-під ніг. Найстрашнішим було впізнання рідної кровинки у столичному морзі. Я бачила всі ті кульові отвори, які обірвали життя мого сина,- тамуючи пекучий біль, говорить Парасковія Михайлівна. – А це відео, на якому останні хвилини його життя… Інакше він не міг зробити, тільки так, такий у сина був характер. Незломлений, він сказав в обличчя росіянам ті слова: “Слава Україні!” У нього був дуже міцний внутрішній стержень. Він би ніколи не здався у полон, а казав, якщо у нього при собі буде граната, то він підірве її і забере на той світ п’ятьох окупантів.
Я ж не знала спочатку, як Саша загинув. У нас з ним був пароль з трьох слів і домовленість: якщо вже буде неминуча смерть, то Саша дасть мені знати… І я весь час думала про це… А тут це відео… І я впізнала свого сина…
Ніжин. Олександр Мацієвський – центральна фігура меморіалу на честь всіх військових, що поклали життя у російсько-українській війні
Мацієвський Олександр Ігорович був снайпером 163-го батальйону 119-ї окремої бригади ТрО Чернігівської області. Героя вбили 30 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Червона Гора Донецької області. Його тіло повернули додому в лютому 2023-го. Поховали Героя 14 лютого 2023 року в Ніжині. У воїна залишились мати, дружина та син.
Президент Володимир Зеленський присвоїв Олександру Мацієвському звання Героя України.
Вічна Слава Героєві України, вічна шана!
Підготувала Валентина Пильник
Фото з мережі та автора
Даний матеріал виготовлено за фінансової підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network
