Серед маси судових справ нижчеописана заслуговує на увагу тим, що в аналогічному положенні може опинитися багато читачів. Бо за війною ми якось забули про ненависний коронавірус, об який зламано чимало списів. Ця історія почалася у першій половині лютого, коли художнього керівника будинку культури керівництво ознайомило з наказом про відсторонення його від посади, до того ж – без збереження заробітної плати. Причина цього на Борзнянщині, мабуть, ще не зустрічалася: відсутність у чоловіка щеплення проти Covid-19.
Звісно, той висловив незгоду з цим наказом і звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати незаконним та скасувати зазначений наказ, зобов’язавши сільську раду виплатити йому заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Позивач пояснює, що роботодавець доводив до нього документи про необхідність обов’язкового профілактичного щеплення від Covid-19, але він відмовився їх підписувати, вважаючи незаконними. До цього часу худкерівник працював на пів ставки зі змінним графіком роботи, у період дії карантину та до початку відсторонення за дорученням керівництва виконував певні свої посадові обов’язки дистанційно. Відстороненим від роботи він був і на 1 березня, навіть після змін у законодавстві, пославшись на неактуальність даного питання в період воєнного стану. Чоловік також просить поновити йому тримісячний термін звернення до суду, який пропущений ним із поважних причин через воєнний стан.
Борзнянський суд спочатку відмовив позивачу у задоволенні позову: представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала й просила в їх задоволенні відмовити за їх безпідставністю, пояснюючи, що відсторонення позивача від роботи провели у відповідності до вимог чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, оскільки той у визначений строк не провів обов’язкового профілактичного щеплення від Covid-19, не надав відповідна підтверджуючих документів, хоча протипоказань до цього не мав.
Крім цього, чоловік не зазначив іще одного відповідача – відділ культури, молоді та спорту, який саме і є роботодавцем, має статус юридичної особи і, відповідно, код за ЄДРПОУ.
Та позивач подав новий позов, де вже належно вказав суб’єктний склад відповідачів. І суд дійшов висновку, що за вказаних обставин його вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення його від роботи є обґрунтованими. А посилання представника відповідачів у судовому засіданні на практику Європейського суду з прав людини у контексті виправдання їх дій при відстороненні позивача від роботи не заслуговують на увагу, так як не стосуються до спірних правовідносин.
Крім того, як у наведених відповідачами прикладах судової практики ЄСПЛ, так і в інших випадках, Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою обмеження прав особи справді допускається, але будь-які втручання мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі.
Не будемо зупинятися на всіх поясненнях суду – вони мають чималий обсяг і стосуються дотримання Конституції і законодавства України, у тому числі Постанов і підзаконних актів. Суд урахував усі обставини й вирішив, що позов чоловіка підлягає задоволенню в повному обсязі: наказ про відсторонення його від роботи визнано незаконним, зарплата за період відсторонення від роботи повинна бути виплачена повністю.
Апеляцію, судячи, з відомостей по справі № 730/184/22 на сайті Судова влада України, відповідачі не подавали, а отже рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
Насамкінець хочеться звернути увагу читачів, кому доведеться складати судовий позов: уважно оформляйте документи, правильно вказуйте позивачів. Урешті-решт справа завершилася на користь чоловіка, але це забрало ще деякий час. Тому, мабуть, варто звертатися за допомогою до юристів.
Джерело: газета “Вісті Борзнянщини” від 25.08.2022, Сергій БЛИЗНЮК
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
