У ніжинки в квартирі вже близько місяця живе голубка. Не заради втіхи, не думайте. Насправді, Марина врятувала пташці життя. А було все так:
“Вперше я побачила пернату, коли та під льодовим дощем сиділа вгорі над входом до під’їзду, – розповідає Марина Данилюк. – Я взагалі така жаліслива, всіх хочу обігріти, всіх додому тягну… А тут голубка, зіщулилася від холоду, снігу і морозу… Серце рвалося до неї. Хоча й сумнівалася одразу, що родина скаже, що я робитиму з нею… Однак, недовго. Пішла, а вона повзає біля стіни, літати в неї не виходить. То я і забрала птаху до квартири”.
Як з’ясувалося, голубка дійсно не вміє літати. У квартирі, як розповідає рятувальниця пташки, лазить, стрибає, не більше.
“Вона ж хвора була, як я її забрала, – говорить Марина. – Запалення очей. Лікували антибіотиками. Мої домашні побурчали трохи, мовляв, притягла хвору додому, та й потому, почали допомогати. Щоб трохи сил та енергії набралася, голубку поїли глюкозою, з пипетки в дзьобик потрошку – пила! Тоді їсти почала. У мене вдома папуги живуть, то їх корм дуже вже нашій гулі до смаку припав”.
Коли Марина забрала змерзлу птаху додому, вона була майже без сил, її маленьке тільце було дуже холодне. Тож голубку обклали пластиковими бутилками з теплою водою, так відігрівали…
“Така говірка! – посміхається Марина. – Пищить весь час, але не скаржиться, щось розказує. То ми оселили її в кімнаті моєї мами. Там їй спокійніше”.
Порятунок – це, безперечно, добре, але ж голуб – це не свійський птах, а вільний, і рано чи пізно, природа візьме своє, і гуля захоче податися до своїх родичів… Тож напередодні Нового року родина Данилюк вирішила відпустити голубку… Але не в дворі, щоб її не вполювали коти, а відвезли пташку до Графського парку. Та й погода погожа, не холодно… Посадили птаху на дерево, зерна насипали. Розправила крила і сидить, не летить. Родина попрощалася та й поїхала у справах.
“А серце ж то не на місці, – ділиться Марина. – За кілька годин їдемо назад, щоб подивитися, як вона, наша гуля (до речі, пташку так і не назвали, – авт.). Уже сутеніло… А голубка так і сиділа на тому ж місці. Шкода її! Забрали додому…”
Так і живе гуля в квартирі. Бережуть її від котиків та собачки, які теж там мешкають. Годують, милуються, що далі робити з пернатою красунею – не знають. Знайомі радять спробувати випустити в сквері Гоголя, там же завжди зграї голубів. Може, серце відчує, що це свої, та й птаха залишиться з ними?..
“Голубка погарнішала, – говорить її хазяйка. – Очі виблискують, пір’ячко чепурить”.
Це не вперше Марина рятує братів наших менших.
“У нас навіть білка жила, – розповідає жінка. – Колись підібрали з братом біля Троїцького кладовища. Мабуть, випала із гнізда, лежала на траві з закривавленою голівкою, а поруч ще, але ті вже не дихали…
Забрали білочку додому, обробили їй рани. Так, страшно було, бо вдома діти, а ми ж не знаємо, хвора чи здорова тваринка… Але все обійшлося, почали годувати нашу руду красуню спочатку молочком з піпетки, а потім дитячою сумішшю. До речі, я їй найдорожчу купувала, й дуже вона білочці полюбилася.
Розквітла вона у нас, хвіст такий пишний зробився! Впізнавала нас, до речі, як і гуля.
А одного разу дивимося, а в неї лапки якісь сині. Якусь хворобу підхватила… Й померла невдовзі. Два місяці з нами прожила…
Собаку, яка зараз живе в квартирі Данилюк, теж врятували… Її господар нині на війні, а доглядати за твариною нікому. Вона кімнатна, без шерсті майже, на вулиці не виживе.
“Ото так і няньчимо всіх, посміхається Марина. – Мирять, нічого… Котики мої навіть на папуг не замахуються, бо знають, що не можна”.
Доброта – велика сила… Істина, з якою не посперечаєшся. У таких людей, як Марина – велике, щире й відкрите серце. Дякуємо їм за це!
Спілкувалася Валентина Пильник
Фото та відео надала Марина Данилюк
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
