У Ніжинському міськраионному суді розглядають цивільний позов рідних 6-річної Вероніки Опришко, яку трохи більш ніж рік тому на очах у матері переїхав сміттєвоз. Мати дівчинки Юлія, її батьки та рідна сестра добиваються моральної компенсації від комунального підприємства «ВУКГ», водій якого задавив дитину. Сам же винуватець трагедії — 53-річний Віталій Ярмак — уже отримав вирок за скоєне (3 роки в’язниці) і зараз відбуває призначене покарання.
Про цю трагедію писали чимало всеукраїнських і місцевих ЗМІ . Біда сталася в Ніжині 4 грудня 2021 року близько 15-ї. коли Вероніка з мамою (яка тоді була на 8-му місяці вагітності) йшли з дому на зупинку Дорогою вони викинули сміття в один із контейнерів.
— Сміттєві баки стоять метрів за 50 від нашого будинку. Ми з дочкою тільки-но вийшли з дому, коли до контейнерів під’їхав сміттєвоз, — розказує Юлія Опришко (їй 28 років) – Hе глушачи двигуна з машини вийшов водій, заглянув у баки Він бачив нас із Веронікою. Ми обійшли той сміттєвоз, я викинула сміття в бак, узяла донечку за руку, і ми пішли з нею далі – в бік зупинки. Встигли відійти десь метрів 15, і я відчула удар у спину (як виявилося, бортом). Ручка Вероніки вислизнула з моєї, і мене відкинуло вбік. А потім я побачила, що дочку затягло під колеса (шансів вижити дитина не мала, оскільки за висновком судмедекспертів сталася повна руйнація голови — Авт.). А водій на суді стверджував, що, перш ніж рушити заднім ходом (Віталій пояснював, що баки були майже порожні і він вирішив під’їхати до інших. — Авт.), він подав сигнал і подивився у дзеркала заднього виду. Та хіба ми могли далеко відійти за 30 секунд? І ніякого сигналу він не подавав! Навіть не зміг пояснити судді, скільки разів сигналив і були це короткі чи довгі гудки.
Попри всі нюанси Віталій Ярмак (водієм сміттєвоза пропрацював 19 років) свою вину визнав. Йому світило від 3 до 8 років позбавлення волі. Суд дав мінімум Він врахував каяття обвинуваченого, його позитивну характеристику, наявність хронічної гіпертонії, а також те, що він опікується старенькою матір’ю. Вирок оголосили ще в липні минуло року.
– Не думали оскаржити? — запитую в Юлії.
— Чесно кажучи, мені хоті лося, щоб судова тяганина на решті закінчилася, бо згадувати пережите дуже болісно. Та й дитини все одно не повернеш.
– Головне, що водія таки покарали. Я хочу, щоб він зрозумів, що треба дивитися куди їдеш, а не нести маячню, що йому «пороблено», а моїй дочці «на долі написаний короткий вік».
На фото Юлія Опришко з донькою Марією
– Кажуть, після трагедії Вас одразу поклали в лікарню «на збереження»…
– Ні. Я не схотіла. Треба було відбути похорон і поминки.Та й удома мене всіляко підтримували рідні, і в пологовому довелося б бути самій. На другий день після трагедії я сходила перевірити серцебиття плода. На щастя. мої переживання на дитині ніяк но позначилися. Донечка народилася здоровою. Назвали її Марією, як і хотіла покійна Веронічка. Ми фактично виконали її останню волю.
Під час суду над водієм цивільного позову на розгляд не виносили. Його родина Вероніки подала окремо — у серпні.
— Бо в кримінальній справі потерпілою проходила лише мама дівчинки, а право на відшкодування мають усі члени сім’ї, оскільки їм теж була завдана моральна шкода, — зазначає адвокат Решид Квацба.
— Чому позов подали проти комунальників, а не проти Ярмака?
— Винуватець перебував у трудових відносинах із КП “ВУКГ”. А за законом відповідальність за завдану шкоду несе організація, якій належить джерело підвищеної небезпеки (у цьому випадку сміттєвоз).
Розгляд цивільного позову стартував минулої осені. Відтоді засідання призначалися вже тричі, проте щоразу відкладалися.
– Бо адвокатка, яка представляє інтереси комунального підприємства, весь час подає до суду клопотання про перенесення розгляду. То буцімто через проблеми зі здоров’ям, то через зайнятість. – обурюється Юлія. — Таке враження, що сторона відповідача просто затягує розгляд.
На фото Володимир Шпак керівник КП ВУКГ Ніжина
У позовній заяві постраждала родина та їхній адвокат просять 561 тисячу гривень моральної компенсації для матері покійноі Вероніки і ще по 300 тисяч гривень для дідуся, бабусі та рідної тітки, які мешкали разом із дитиною і теж тяжко переживають втрату.
— «Оранта», в якій був застрахований сміттєвоз, уже виплатила мені 39 тисяч гривень моральної шкоди. Саме тому в позові до КП “ВУКГ” 561 тисяча, а не рівно 600, — пояснює Юлія. – Якби з боку комунального підприємства було розуміння трагедії і людське ставлення, то, може, ми й не подавали б того позову.
Їхній представник приходив до нас, іще коли не минуло й сорока днів по Веронічці. Уявіть, уся родина в траурі, а він заходить у дім і каже: “Ну то як будемо розв’язувати проблему?” Ні краплі співчуття.
Для нас це непоправна втрата, а для них всього-навсього проблема, яку треба розв’язати.
Зрештою розмова завершилася обіцянкою виплатити нам гроші на пам’ятник. Та минуло більш ніж пів року, а ніхто так і не зв’язався з нами. І лише коли ми подали до суду позов то комунальники відшкодували нам 13 тисяч гривень витрачених на похорон. Щодо моральної компенсації вони заявили, що готові виплатити 60 тисяч гривень. На їхню думку, цього достатньо…
— Родина винуватця ні копійки не дала?
— Дружина водія ще перед поминками занесла нам 15 тисяч гривень Потім іще двічі передавала гроші (10 і 5 тисяч). На суді Ярмак заявив, що це він відшкодував. А представники КП «ВУГК» тепер розказують, що то вони передали ці гроші через дружину Ярмака. Хто з них бреше, а хто каже правду, я не знаю.
Істина може випливти на судовому засіданні. Воно мас відбутися 22 лютого. Якщо його знову не перенесуть…
Газета “Гарт” від 09.02.2023, Олексій ПРИЩЕП
