На Ніжинщині, в місті Борзна, є унікальний художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка».
Ім’я Олександра Саєнка, видатного митця, народного художника України, який у дитинствi втратив слух i мову, внесено до списку видатних діячів світової культури.
У Художньо-меморіальному музеї представлено значну частину мистецької спадщини Маестро (понад 100 творів – малярство, графіка, мозаїки соломою, килими, гобелени, декоративні тканини, кераміка).
Нині художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка» – скарбниця історичної та української культурної спадщини – відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами.
У 1944 році Олександр Саєнко став батьком: на світ з’явилася донька Ніна.
Нині Ніна Олександрівна – українська мисткиня декоративного мистецтва, мистецтвознавиця, музеєзнавець, публіцист, член Національної спілки художників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Європейської текстильної асоціації/ETN, Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, Кавалер Ордена княгині Ольги III і ІІ ступеню, лауреат міжнародної Літературної премії української діаспори США, Заслужений діяч мистецтв України, президент Міжнародного благодійного «Фонду Олександра Саєнка».
-Ніно Олександрівно, розкажіть про найяскравіші спогади свого дитинства… Чи пам’ятаєте Ви, коли саме відчули потяг до творчості? Хто привив Вам любов до мистецтва?
– Я рано збагнула свою місію, ще коли залишилася 10-річною, після смерті мами, з глухонімим батьком. “Пам’ятаю цю мить, – ділиться Ніна Саєнко, – йшла з татом, міцно взявши його за руку, садом нашої садиби у Борзні, і гостро відчула, що маю відповідати за нього, підтримувати в житті та творчості. Батько привчав мене до мистецтва, при світлі каганчиків виклеював солом’яні панно, а я йому допомагала… Завжди з гордістю кажу, що закінчила Мистецьку студію Олександра Саєнка.
-Ви створюєте унікальні твори, з вишуканою колористикою та глибинним змістом: гобелени, килими, мозаїки соломою, малярство на тканині… Що лягло в основу Вашої творчості?
-Я виростала серед мальовничої природи Сіверщини, в родині високої духовності й глибокого розуміння українського культурного спадку.
Співзвучність високій шляхетності душі мого батька – Олександра Саєнка, мистецтво українського відродження 1920-х років, любов до своєї землі проросли крізь моє серце, визначили творчий шлях і призначення на Землі: утверджувати добро, національне мистецтво, проповідувати своїми творами українську ідею.
Глибинні традиції національної культури, одвічна таїна народного мистецтва, батьківське і материнське напуття – для мене безмежне джерело творення образів, вияву власного світобачення.
-Про що говорять Ваші твори?
-У своїх творах прагну розповісти про неповторний український край, показати красу природи і людей, нашу славну історію, втілити свої почуття в образи, що з’являються в уяві.
Я присвячую свої твори українцям і Україні. Мрію про те, щоб вони несли добро, щирість і злагоду в наші оселі.
Із часом усвідомлюю – жила в борні, долаючи терни, але щасливим життям, сповненим осяянь, озарінь, творчих звершень.
Яскраві особистості, з якими я спілкувалась, направду стали символами-знаками моєї долі! Зустрівшись на моєму шляху, ці добрі люди формували мою свідомість, мої уподобання і дії.
Вдячна всім, хто завжди зі мною, з ким відчуваю себе достойною на своєму жнивному полі.
Фото dolesko.com та з відкритих джерел
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram