Від 1919 року народний драматичний театр у Данині стало давав і вистави, і концерти. І не лише в своєму селі. Так, за даними архівної довідки, цей своєрідний сільський творчий колектив готував за рік до п’яти спектаклів. Звичайно, що в основі репертуару була українська класика, яку так любили дивитися селяни.
Фото. Цей рідкісний фотофакт побачив у сусідстві з іншими світлинами під склом, об’єднаними однією рамкою, в хаті мудрої й добропорядної данинки Тетяни Андріївни Мозгової. Вона й допомогла “оживити” ті обличчя.
— Сидять на землі у першому ряду: той, що по праву руку, —мій двоюрідний брат по батькові Архип Гнатович Дворський. Посередині — Григорій Кошма, а ліворуч — мій старший друг Володимир. У другому ряду сидять на стільцях: посередині між двома чоловіками Ольга Григорівна Кулик, красуня, намисто — найкраще в світі, узор на рукавах найрозкішніший, а голос, як у народної.
По ліву руку від неї — директор школи Тихон Федорович Коваленко, одинокий, хто не по-нашому вдягнутий. Присланий здаля, мав жінку-росіянку, тому вишиванок не носили, бо не мали, та й не хотіли.
Праворуч — керівник усіх оцих, учитель співів Павло Федорович Дворський, данинець. А ось краса з третього ряду — Олена Германова, тітка директора школи Микитенка Івана Федоровича, який убився в дорозі 1963-го. Іван Федотович Бруханда — учитель. Микола Подолянко — не повернувся з війни. Григорій Михайлович Калюжний — наш суфлер. Литвин Іван Тимофійович, якого звали в селі Цяпою, війну пройшов і цілим повернувся в село, помер уже. Василь Іванович Нишпор — грав на мандоліні так, що не можна розказати, мене вчив. Ну і Марфа Дубина — справжня артистка.
Детальніше: http://slovoprosvity.org/2019/09/12/natsionalistychna-misiia-prosvitians/
Микола ТИМОШИК,
доктор філологічних наук, журналіст
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram