Днями наше місто відвідала дуже цікава особистість!
Дарія Морозова – перекладач, доктор богослов’я, зараз – “запрошений дослідник” у Ексетерському університеті (Велика Британія).
“На запрошення о. Sophrony Nizianzin мала честь виступити в Ніжинському університеті ім. Гоголя з лекцією, яку я назвала “Антіохійські богослови та українські мігранти”, – пише пані Дарія на свої сторінці в мережі Фб.
А нам цікаво, які враження на таку непересічну особу справило цими серпневими днями наше тихе, дещо романтичне і, водночас, таке непросте місто?..
-Пані Дарія, знаємо, що Ви уже не вперше в Ніжині. Чи є у Вас тут улюблені місця?
– Хоча я не маю у Ніжині жодного власного куточку, їзджу туди за кожної нагоди, бо почуваюся там справді вдома. Живучи вже другий рік за кордоном — у Німеччині, а тепер у Великобританії — я завжди тягнуся душею в Україну.
При цьому я помітила, що сумую за затишним старовинним Ніжином навіть більше, ніж за моїм рідним Києвом, який, на жаль, дуже страждає від свавілля міської влади і безконтрольної забудови.
Одним із моїх улюблених місць у Ніжині є собор св. Іоана Богослова, архітектурна перлина середини XVIII ст. Ця поетична й одухотворена споруда після довгих років занепаду відроджується зараз зусиллями громади ПЦУ.
Трудами талановитого реставратора о. Януарія Гончара тут уже вдалося створити унікальний молитовний простір, де живо відчувається давня місцева традиція віри. Зараз о. Януарій і о. Софроній із кількома братами розбудовують у околиці Ніжина обитель, де має розміститися перший монастир ПЦУ в Чернігівській області. Ці панотці перетворюють кожну місцину, до якої торкаються, на осередок спокою і краси.
-Ніжинський університет – особливе місте, погодитесь?
– В університеті імені Гоголя я побувала вперше, хоча, звісно, нерідко гуляла навколо, в чудовому парку. Я би залюбки вчилася чи працювала у цих стінах. Там усе дихає спокоєм і надихає на неквапливе, заглиблене навчання. Взагалі, ритм Ніжина значно відрізняється від ритму столиці: тут можна дозволити собі розкіш уповільнити крок і зануритись у роздуми про справді важливе.
– Що це за захід був, де Ви читали лекцію?
– Ієромонах Софроній регулярно проводить в Університеті зустрічі православних християн — і взагалі усіх зацікавлених у духовних питаннях, там нема жодних обмежень чи виключності. Ці бесіди присвячені, передусім, розумінню Св. Письма.
Однак головне, як мене здалося, – саме спілкування між людьми різних поглядів, сама нагода зібратися разом задля пошуків Бога і Його правди. Мене запросили провести лекцію, чи то бесіду на тему “Антіохійські богослови і українські мігранти”. Антіохійська школа — дуже яскравий осередок християнької думки доби пізньої античності, його оригінальні інтуїції є актуальними і в наші часи. Зокрема, це стосується поглядів на міграцію, яка і тоді була не менш нагальним явищем, ніж сьогодні.
– Ніжинці, на Ваш погляд, які вони?..
– Вчора почула від американця, який часто живе в Україні, що наші люди більш м’які, привітні й доброзичливі. Я думаю, це особливо схоже на жителів Ніжина. Тут заспокоюєшся, тут хочеться бути добріше, поблажливіше, хочеться залишатися осторонь дріб’язкових чвар…
Я не маю на увазі, що тут зовсім не виясняють стосунки, — але саме Ніжне Місто (як я люблю називати Ніжин) лагідно запрошує нас до того, що давні святі називали “миром глибоким”. А внутрішній мир — основа тої сили, яку показують на полі бою численні вихідці Ніжина.
Зокрема, мені дуже спободобалася аудиторія на моїй лекції, допитлива, доброзичлива і уважна. Люди з дуже різним освітнім бекграундом, юні і поважного віку, не вагаються навчатися чогось нового, цікавляться, питають про те, що їх справді хвилює…
Сподіваюсь, ми ще продовжимо таке спілкування.
Спілкувалася Валентина Пильник
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
