Колекціонером себе не вважає. Скоріше — хранителем.
“Чи до подібних занять у селі? – запитає читач. – Адже сільське життя по своїй суті клопітне. Вимагає постійної праці, догляду, турбот. Де ж брати час на подібне?”Пан Микола зумів поєднати і ведення господарства, і своє захоплення. Пошуковій справі віддається сповна. Робить її ретельно, з інтересом. Напитує, буває, випадково натрапляє на якісь давні речі…
Іноді шкодує, що бачив якесь давнє знаряддя праці, та не зумів придбати його.Кожна нова знахідка — ціле свято душі для чоловіка з інтересом. А ще – відчуття задоволення. Успіху. Стимул для подальшого пошуку.Кожна річ, зібрана хранителем, несе в собі певний духовний заряд, який і тобі передається.Серед експонатів, які можна побачити, — глиняні вироби, знаряддя переробки зернових, ужиткові речі, вишивка, картини, предмети побуту, ткацькезнаряддя. Найстаріші з них – ткацький верстат (правда, у розібраному вигляді), скриня, ярмо для волів, ночви, ступа, жорна, дерев’яні ночви, діжа, рубель…
Досить цікавими є такі експонати, як радіо, друкарська машинка, рахівниці, стаціонарний телефон, магнітофон 1980-х років, картини місцевих малярів…Пан Микола може подовгу розповідати про кожен віднайдений предмет давнього побуту, деталізуючи премудрості його виготовлення та використання. Складається враження, ніби перед тобою чарівник, який здатний вдихнути в зібране друге життя, змусити його заговорити до тебе, повідати про таїни життя давнього українця.Звідки такий інтерес у лосинівчанина до минулого свого краю, етнографії?
Мабуть, від господарської вдачі. Так би мовити, жилки. Все життя Микола Іванович працював в колгоспі. Він майстер на всі руки. Чи знайдеться така робота в домашньому господарстві, до якої не був би він вдатний і причетний? Вочевидь, немає.А ще важливо — цей чоловік знає ціну життя. Скільки довелося пережити всього на життєвому шляху, відчути на собі. Звідси й розуміння: все зібране допомагало сільській людині, у свій час, повноцінно жити, долати побутові незручності, а якщо відверто – виживати у скруті.
Нам же від народного скарбу – пізнавальний заряд.
От і думайте тепер: чи змогли у такого чоловіка речі, які вийшли з ужитку, безслідно зникнути? Загубитися? Відійти в небуття? Зрозуміло, ні.Вони у дворі під навісом і оселилися. До слова, дуже зручно, там усе провітрюється й добре зберігається.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
