Учора зустрічали й проводжали в останню дорогу нашого юного земляка – захисника, воїна прикордонника, сержанта Руслана Волоху.
Йому назавжди 24. У своєму житті він встиг зовсім мало, однак навіки став Героєм рідної землі, яку захищав до останнього подиху.
Невимовний біль і жаль пронизує душу, губляться слова від усвідомлення страшної ціни, яку платить наша громада задля майбутнього України.
Найбільша трагедія нашого народу – мати такого сусіда-агресора і терориста, як росія. Але українців не зламати , бо саме у цій найкривавішій війні народжується наша нація. Саме завдяки таким мужнім і незламним воїнам, як Руслан, пишеться новітня історія України. Пишеться кров’ю наших воїнів і сльозами матерів, жінок, дітей.
Така гірка доля нашого народу. Але неодмінно у ній будуть і світлі сторінки.
Вірмо у це, вірмо у перемогу і в наші ЗСУ.
По всьому маршруту руху колони шани люди виходили з прапорами у скорботі віддати останню шану Герою.
Горе. Всеохоплююче горе, яке може бути в батьків від втрати дитини, в коханої – від втрати найдорожчої людини, з якою мріяла прожити все життя.
Горе, яке не виміряти словами, відчуттями, слізьми. З ним треба вчитися жити. Єдина втіха – воно розділене з десятками, сотнями людей, що вийшли провести свого захисника.
Руслана Волоху відспівали у Свято-Троїцькому храмі Носівки.
Поховано на кладовищі по вул. Центральна.
Вічна і світла пам’ять воїну-захиснику.
Пресслужба Носівської міської ради