Бобровицька громада втратила ще одного Захисника-Героя. Повертається додому на щиті солдат Білорус Євгеній Іванович.
Євгеній Іванович Білорус народився 09.10.1979 року в селі Новомиколаївка Приазовського району Запорізької області. Освіту здобував у середній загальноосвітній школі села Воскресенка Приазовського району Запорізької області.
Закінчив ДНЗ «Мелітопольське професійне училище залізничного транспорту», здобув кваліфікацію машиніста електровозів і тепловозів. Вступив на навчання до Дніпровського національного університету залізничного транспорту, але після першого курсу вирішив пройти строкову службу.
З травня 1999 по 2000 роки проходив строкову службу в складі Прикордонні війська України (ПВУ). На різних посадах проходив службу в аеропортах України в м. Бориспіль та м. Донецьк.
Після повернення зі строкової служби займався сільським господарством у рідному краї, розвивав тваринницьке виробництво (молока).
З початком вторгнення військ російської федерації на територію України навесні, в далекому 2014 році, в перших рядах добровольців першої хвилі мобілізації став на захист Батьківщини. Захищав Україну в рядах 23-го батальйону територіальної оборони «Хортиця», який діяв у секторі «М» – на території Маріупольського району Донецької області.
Після демобілізації в травні 2015 року відпочивав недовго, вже в 2016 році вступив на військову службу за контрактом в Збройні Сили України.
Після закінчення контракту деякий час працював на різних посадах на Броварському алюмінієвому заводі, проживав у селі Рудьківка Бобровицького району Чернігівської області.
З лютого 2021 року повернувся до військової кар’єри, підписав контракт на військову службу в ЗСУ. Проходив службу в окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Остання посада – механік-водій розрахунку протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону.
Євгеній Іванович Білорус загинув 26 травня 2022 року на Донеччині, вірний військовій присязі, виявивши стійкість та мужність у бою за свободу і незалежність нашої Батьківщини.
У скорботі та молитві низько схиляємо голови, вшановуючи пам’ять українського воїна.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Захисника.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях і продовжують захищати нас із небес.
