Ці, здавалось би, ніяк не повʼязані між собою події та назви, мають відношення до однієї людини і певним чином до Чернігівщини, адже, як переповідають, саме завдяки його сімʼї солоні ніжинські огірки стали відомі далеко за межами Чернігівщини, і навіть за кордоном.
Життя цього талановитого вченого, винахідника – конструктора, схоже на шалені американські гірки, де на вершині – доленосні відкриття, які зміни світ, а на контрасті – внизу, – знецінення, знущання, вироки на майже 20 років таборів та виправних робіт з конфіскацією майна. А за 6 років дострокове звільнення, зняття судимості, повернення звань, знову визнання, можливість працювати, здійснювати відкриття, у багатьох з яких він був першим. Мова про Сергія Павловича Корольова (родове прізвище Королів), майстра-пілота тривалого польоту, льотчика (навчався та одержав відповідні дипломи та свідоцтва), видатного вченого у галузі ракетобудування та космонавтики, одного із основоположників практичної космонавтики, керівника розробки та запуску першої міжконтинентальної балістичної ракети, запуску першого штучного супутника Землі, першого польоту людини у космос та першого виходу космонавта у відкритий космос, академіка. С. Корольов не є уродженцем Чернігівщини (народився 30.12. 1906 р., деякі джерела вказують 1.01. 1907 р., у Житомирі), проте його дитячі роки проходили у дідуся з бабусею у Ніжині. Тут же народилась та навчалась його мати – Марія Миколаївна та в інституті князя Безбородька (нині Ніжинський університет ім. Гоголя (памʼятка має назву «Комплекс Ніжинського ліцею»), навчався його батько – Павло Якович Корольов, а потім там певний час і викладав.
Його дід – Микола Якович Москаленко — купець другої гільдії і член Ніжинської міської ради, мав лавку із бакалійним крамом. Проте найприбутковішим та найуспішнішим бізнесом сімʼї був продаж знаних солоних ніжинських огірків, рецепти яких передавалась поколіннями. Місцеві краєзнавці вважають, що саме завдяки у т.ч. й їхньому промислу слава ніжинських огірків пішла далеко за межі України. На жаль, будинок сімʼї Москаленків був зруйнований. На його місці нині будівля Ніжинської райадміністрації.
Безбідне та безхмарне життя у С. Корольова тривало допоки він навчався у школах Києва, Одеси, у Київському політесі на авіаційному відділенні та у Московському техуніверситеті ім. Баумана. Навчаючись, ще й відпрацьовував та мав собі додаткові кошти. Сюди ж можна віднести і перші роки його роботи в новоствореному Реактивному науково-дослідному інституті. А вже у 1938 р.
Корольов був арештований за невдале випробування ракети, піддавався побоям, отримав термін у 10 років каторги, які почав відбувати його на Колимі на копалинах по видобутку золота. На каторжних роботах у ГУЛАГу тоді відбували покарання багато вчених і конструкторів, які до отримання термінів працювали в оборонній промисловості. Людство стояло на порозі ІІ світової війни. Розуміло це й керівництво радянського союзу. То ж інженерів та інших технічних фахівців стали збирати у т.зв. «шарашки» – закриті спецзаклади, проте з більш «комфортними» умовами відбування покарання: увʼязнені працювали у закритих науково – дослідних інститутах та техбюро, серед своїх однодумців, без побоїв та знущань. До подібної «шарашки» – найбільшого авіаційного конструкторського бюро під керівництвом Туполєва, знову після чергового суду та вироку у 8 років потрапив С. Корольов. У 1944 р. з нього зняли всі звинувачення та судимість.
Проте імʼя за його життя так і не стало відомим широкому загалу. Існує легенда, що після запуску першого штучного супутника Землі у 1957 р., яке здійснив радянський союз, керівництво Нобелівського комітету вирішило відзначити та нагородити премією вченого, який реалізував цей проєкт. з цим питанням представники звернулися до радянського керівництва: кого представити до нагороди? Микита Хрущов, тодішній глава радянського союзу, зазначив, що це досягнення всього радянського народу. Ця * історія із неотриманням Нобелівської премії повторилася й після запуску в космос першої людини у 1961 р. Імʼя конструктора трималося у суворій таємниці.
В останні 20 років його життя (з 59) завдяки розробкам С. Корольова створюються перші у радянському союзі балістичні ракети: Р-1 — копія німецької А-4/Фау-2, Р-2, оперативно-тактична Р-11, її перша модифікація для підводних човнів Р-11ФМ, ракета середньої дальності Р-5, модифікація якої Р-5М стала першою в світі ракетою-носієм ядерного боєзаряду. Майже усі перелічені ракети мали також свої геофізичні модифікації і активно використовувались для наукових досліджень верхніх шарів атмосфери.
За офіційною версією Сергій Корольов помер 14.01. 1966 р. від гострої серцевої недостатності під час операції на кишківнику. Проте реальною причиною серцевої недостатності і подальшої смерті стала неможливість підʼєднати його до апарату штучного дихання через травму щелепи, яку він отримав ще під час допитів (щелепа була зламана, у таборі без належної меддопомоги зрослась неправильно, в результаті чого відкривалась не повністю, що не дало можливості ввести спецтрубку через дихальні органи).
Прах видатного конструктора поховано у москві, у кремлівській стіні.
Джерело: Чернігівщина туристична
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
