Страшна, кровопролитна війна не перестає нагадувати про себе гіркими новинами і важкими втратами наших захисників.
Щоразу, проводжаючи наших Героїв, впевнююся знову і знову: все, що дотичне , все, що пов’язане з росією, – вбиває. Так було і так є. І саме сьогодні наші воїни-захисники розривають це замкнуте коло. Коло тисячолітньої ненависті до всього українського, до нашої нації, до людей, які пишаються, що українці. Сьогодні наші захисники пишуть нову історію України. Власною кров’ю, сльозами і болем матерів, дружин, осиротілих дітей. На жаль, інакшого українцям не дано, бо з таким сусідом, інших ворогів не треба.
Але ж маємо і ми, кожен з нас почати з себе, нарешті, вже розбудити свою свідомість пробудитися духовно у власній ідентичності, раз і назавжди забути оту принизливу кожному українцю фразу: «какая разніца». У всьому, чого б вона не стосувалася. Сьогодні вже кожен має обирати власну приналежність до тієї нації,мовою якої говоримо, молимося, віримо, перемагаємо.
Вже нема напівкроків. Сьогодні ми не маємо права шукати відтінки. Сьогоднішня палітра України, на жаль, червоночорна. Наша земля залита кров’ю тих, хто став на захист, хто не схибив, хто найбільшою цінністю у житті повважав Україну і віддав, не вагаючись,власне життя за неї і за кожного з нас.
І чорним смутком-тугою, невимовною печаллю, яка увійшла в оселі сотень тисяч українців.
Учора проводжали Сергія Чайку. Молодого, веселого, роботящого чоловіка, якого теж вбила росія.
Поховано Воїна на кладовищі по вул. Освіти у Володьковій Дівиці.
Боляче…
Скільки ще…
Пресслужба Носівської міської ради
