Сьогодні, 10 вересня, Слухаю Артуру Миколайовичу мало б виповнитися 30, але йому навіки 29….
Ми вшановуємо пам’ять нашого Героя, який віддав своє життя заради нашого добробуту. Його самопожертва і мужність залишаються для нас прикладом справжнього героїзму.
Народився Артур Миколайович в місті Ніжин 10 вересня 1994 року, закінчив одинадцять класів Ніжинської ЗОШ №15. Завжди мав гарне ставлення до себе серед вчителів та однокласників. Після школи Артур навчався в Харківському військовому університеті, а потім проходив строкову службу в ЗСУ. У 2018 році зі своєю коханою Оленою створили сім‘ю, але всі задуми і плани зруйнувала клята війна… Першого ж дня повномасштабного вторгнення без жодних вагань Артур пішов захищати майбутнє своєї країни. Спочатку був захист рідного міста, а потім важкі бої на сході держави, за що був нагороджений медаллю «ЗА ХОРОБРІСТЬ В БОЮ».
На жаль, під час виконання бойового завдання отримав 70% опіків ІІІ-ІV ступенів і був доставлений до лікарні в критично важкому стані… Спочатку боротьба за життя тривала в Україні, а потім – у польському надсучасному шпиталі. Чотири місяці Артур докладав надлюдських зусиль у боротьбі за життя, але 14 лютого 2024 року воно обірвалося…
Поховали Героя на Алеї Слави в м. Ніжин.
Сьогодні ми схиляємо голови в знак поваги і скорботи та висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Артура Миколайовича. Нехай душа воїна знайде вічний спокій, а ми будемо берегти пам’ять про нього. Він назавжди залишиться прикладом для наслідування.
Вічна пам’ять Герою!
