Проїжджаючи центром села Шаповалівка так і хочеться заспівати пісню “Чорнобривців насіяла мати…” Біля розмальованої зупинки дбайливими руками талановитої жительки Юлії ДИТКО, рясно квітнуть чорнобривці.
Та, мабуть, найбільшою прикрасою та гордістю на даний час, час війни, є волонтерський осередок “Калинонька”,який знаходиться в Будинку культури.
А розпочав своє існування осередок в 2022 році. І теж не без участі Світлани МЯСЧЕНКО.
Пані Світлана, порадившись з міським головою Ларисою ОСАДЧУК, вирішила плести маскування в сільській раді. Небайдужі жителі підтримали свою старосту, збирали кошти, матеріал, різали стрічки з тканини. Робота пішла, бо вже були замовлення на масксітки. Люди дуже хотіли бути корисними для своїх односельчан, які боронять Батьківщину.
Потім на деякий час діяльність зупинилася, можливо тому, що інколи староста просто не встигала бути в двох місцях одночасно. Та й багато часу займає основна робота.
Та не надовго. Порадившись, активісти села знову вирішили відновити діяльність, але вже в Будинку культури. Керівництво громади одобрило цю ініціативу і розпочалася робота.
Але ж знову проблема з коштами, матеріалами.
Лідія САВЧЕНКО звернулася за допомогою до Великодочинських волонтерів, команди Марини ЯРМОЛЬЧИК з Височанської громади. Дівчата з радістю показали, розказали, дали матеріал. Почалася співпраця. Сплетене маскування дівчата віддавали в сусідню громаду, а там вже відсилали в різні напрямки новою поштою.
Через деякий час Марина ЯРМОЛЬЧИК запропонувала дівчатам спробувати самостійно робити закупівлю матеріалу. Підказала як і що робити. Процес пішов.
Потім Лідія САВЧЕНКО передала естафету директорці Будинку культури Ірині ДЕМЧЕНКО. От так і створився осередок “Калинонька”, завдяки трьом активісткам: Світлані МЯСЧЕНКО, Лідії САВЧЕНКО та Ірині ДЕМЧЕНКО.
Дівчата все роблять для того, щоб село жило звичним життям, щоб ті, хто на фронті, завжди знали, що а рідному селі їх не просто чекають додому, а й допомагають всім, що їм під силу.
Тепер в Шаповалівському СБК плететься маскування, по- домашньому тепло та затишно. І цей домашній затишок створюють самі люди, які хочуть, щоб була гарна пам’ять про село та земляків, які давно тут не проживають.
Ірина запропонувала односельчанам прикрасити зал вишиваними рушниками . І люди відразу відгукнулися та почали зносити не тільки рушники, а й картини та різні старовинні речі. Зайшовши до світлини, переповнює відчуття, що ти десь років на сто повернувся в минуле. Від старовинних рушників йде така позитивна енергетика, що просто хочеться щось творити. І люди творять… Не вишивають, нажаль, а плетуть масксітки. Бо війна. Бо треба.
На найвиднішому місці – КУТОЧОК ПАМ’ЯТІ ПРО ГЕРОЇВ з Борзнянської громади, де завжди стоять квіти. Цей Куточок Пам’яті, як нагадування всім, хто зайде до приміщення, завдяки кому ми живемо.
Хочеться подякувати землякам, що з занедбаного приміщення зробили такий стильний волонтерський осередок.
Від щирого серця дякую Ларисі ОСАДЧУК за підтримку в організації волонтерської діяльності в селі Шаповалівка та селі Забілівщина.
Коли я звернулася, з пропозицією плести маскування в Забілівщині, то відповідь була коротка ” Нема питань.”
Дякую всім активістам села! Ви справжні молодці!
Хочеться відмітити найактивніших, бо всіх, хто плете маскування, я навіть і не знаю.
Це вчителька- пенсіонерка Антоніна МІТЧЕНОК, Альона МЯЛЕНКО разом з донькою школяркою Каріною, Любов ХМЕЛЬОВА.
Також вдома постійно плете шкарпетки для ЗСУ Валентина ШЕРЕМБЕЙ.
Найбільше вразила розповідь директорки Будинку культури Ірини, про сім’ю Коротенкіа, які плетуть вдома килимки, шиють для ЗСУ різні речі.
Вікторія КОРОТЕНКО з мамою Танею плетуть килимки. Мама в помічницях, а донька плете. Це при тому, що Вікторія незряча…
Але дівчина розуміє, що “Хто як не я”…
Немає слів. Це приклад для нас усіх, хто говорить, що я хворий, що я втомлений, що багато роботи. Це все відмовки, щоб не робити.
Дякуємо Тобі, Вікторіє, за добре серце та віру в нашу Перемогу! Адже ім’я Вікторія означає – Перемога!
Дякую кожному жителю Шаповалівки, хто приймає активну участь у волонтерстві та дбає про своє село.
Кожного разу, заходячи до Будинку культури, отримую величезне задоволення та гордість за земляків. Разом до ПЕРЕМОГИ!
Автор: Ірина МИСНИК
На волонтерів в коледжах не вчаться,
І спеціальності такої в нас нема.
Це поклик серця і душі віддача, –
Усе для перемоги та добра.
Щоб жовте сонечко на небі Українськім
Світило діткам, зігріва своїм теплом,
Щоб розуміли й знали в всьому світі:
Ми переможем, коли будем заодно!
Там десь воюють наші славні хлопці,
Їм холодно, хоча земля горить…
А ми їм зробимо прості, окопні свічки,
Щоб хоч би їсти якось підігріть.
Їх одягнемо у маскуючі халати,
Щоб ворог не зумів там розпізнать .
Понакриваємо сітками ми гармати,
Маскуємо, щоб в ворога стрілять.
Ми янголятка подаруємо солдатам,
Щоб оберегом зберігали їх серця.
Щоб з перемогою зустріла сина мати
Й скінчилася ця проклята війна!
Ні, ми не будемо ні плакать, ні співати,
В День Збройних Сил і в інші світлі дні.
В цей день ми будемо, як завжди, працювати,
Бо це потрібно зараз, не тоді!
Ми – волонтери! В цьому наша сила!
У нас війна…і всі ми на війні.
У нас найкращі Збройні Сили України!
Працюймо! Щоб усі були живі!
Незабудка. 5 грудня 2022 р.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини
