У 2022 році ворог розташовувався навколо Носівської громади, що на Чернігівщині. На щастя, у саму громаду не зайшов.
Після дистанційного навчання, у 2023 році школи поступово почали навчатися очно. Носівський ліцей № 5 був одним із перших у громаді, у якому батьки, учителі та діти зібралися разом, провели опитування, щоб довести, як важливе очне навчання і продемонструвати, скільки людей його підтримують.
На сьогодні в Носівській громаді лише два заклади освіти працюють за змішаною формою. Решта – очно. Але ситуація з укриттями – різна. Серед 8 закладів загальної середньої освіти є такі, у яких немає укриття. Тому під час тривог учні перебувають у приміщеннях, які визнані як найпростіші укриття.
Є заклад, неподалік якого господарі дозволили користуватися власним погребом, аби діти продовжували навчатися очно. Є укриття з підтопленням. Тож у громаді пишуть проєкти та шукають донорів, які б допомогли з фінансуванням на обладнання укриттів.
«Звісно, ми хочемо, щоби всі діти громади навчалися очно. Тож, коли я побачила новину від DECIDE про добір 25 українських шкіл, у яких за підтримки Швейцарії облаштовуватимуть укриття, одразу подумала, що Носівський ліцей № 5 – хороший кандидат. Укриття тут – 900 квадратних метрів, і в нас уже був готовий проєкт під його ремонт», – пригадує Наталія Тонконог, начальниця відділу освіти, сім’ї молоді та спорту Носівської міської ради.
У цьому тексті читайте про те, як громаді вдалося облаштувати укриття разом з DECIDE, чому директорка звикла ходити до школи в спортивному костюмі, яким було та стало укриття та чим учні вирішили його доповнити, взявши участь у мінігранті.
Як усе починалося
Носівський ліцей №5 побудований у 2020 році. Приміщення абсолютно нове: від стін до парт. Від старої школи не взяли нічого. Однак про облаштування укриття тоді не думали, унизу – просто пісок, немає освітлення, сирість, бруд.
У 2023 році зібрали батьківські збори, показали умови в укритті. Більшість проголосувала за відновлення офлайн-навчання. Тож своїми силами облаштували укриття прибрали бруд і пісок, поставили стільчики та лави.
Далі показували укриття всім потрібним комісіям, які мали підписати акт погодження, про визнання найпростішого укриття.
«Визнавали, що погано? Ми зробимо краще. Ми постійно ставили запитання: «Що нам зробити, щоб відкрити заклад?». Зрештою, відчинили двері для дітей. Однак у школі навчаються 544 учні, потужність закладу – 520. Діти не можуть просто сісти й читати в укритті. Вони рухаються – пісок підіймається, дихати важко. Звісно, ми хотіли зробити все можливе для них, аби стало комфортніше», – каже Наталія Тонконог.
На початку липня 2023 року Носівська громада подала заявку на фінансування від ініціативи «DECIDE: Відбудова». Попередньо обговорили з головою громади, й однозначно вирішили, що шкільні укриття – пріоритет, навіть якщо потрібне буде співфінансування від громади.
«Коли ми взяли участь у першому етапі, раділи безмежно. А коли опісля я побачила Носівку серед 15 територіальних громад Чернігівщини, – це було щастя. Друга зустріч була з командою DECIDE і нашої громади, зокрема, директоркою школи. Обговорили все, запевнили, що ми готові коригувати проєкт згідно з вимогами. Пройшли всі етапи – і виграли фінансування, якого вистачало на половину проєкту. Решту ми вирішили співфінансувати. Усі були згодні», – пригадує Наталія Тонконог.
Так, по 2,2 мільйона гривень виділили DECIDE та Носівська громада. Депутатський корпус одноголосно підтримав співфінансування. Підписали меморандум – і почали працювати.
«Коли я дізналася, що наш ліцей відібрали, відчувала неймовірну радість. Усі керівники хочуть покращувати свої заклади та умови для навчання учнів, але не всі мають змогу. Я пообіцяла собі, що ми зробимо все, що від нас залежить.
Під час ремонту навчальний процес не припинявся, діти спускалися в укриття. У цей час працювали майстри, але ми вибудували роботу так, що не отримали жодної скарги ані від батьків, ані від дітей. Усі розуміли, що це дуже важливий проєкт, що наше укриття стане більш комфортним і сучасним», – каже Олена Куїч, директорка Носівського ліцею № 5 Носівської міської ради, Чернігівської області.
Як усе відбувалося та що вдалося втілити в укритті
Після підписання меморандуму почали розробляти новий проєкт щодо відповідності всім нормам ДБН і ДСНС. До процесу в громаді поставилися відповідально.
Труднощі виникали, тому що все не вдалося вмістити в один проєкт, тож розбили на кілька: ремонт, капітальний ремонт, закупівля обладнання. Уповноважений з питань закупівель оголошував тендери поступово.
Після втілення кожного з етапів DECIDE перевіряв виконані роботи, погоджував акти і виділяв наступний транш. Команду підрядника попередили, що все будуть перевіряти на кожному етапі, а відтак має бути якісно.
«Ще до появи DECIDE у цьому проєкті ми погодили колірну гаму, розміщення світильників, стиль – і вже взялися за втілення. А коли зʼявилася неймовірна дизайнерка DECIDE пані Людмила, яка на наш запит запропонувала ідеї для корегування дизайну, довелося все, доповнювати. Найголовніше – тому, що нам справді сподобався новий дизайн. Ми готові були домалювати все самотужки. Ненадовго педагоги та директорка стали художниками. Були різноманітні виклики: стіни нерівні, діти й далі навчаються, а ремонт триває. Але без цієї командної робити нічого не вдалося б», – розповідає Наталія Тонконог.
Отже, пʼятниця, 16 година. Вчителі зазвичай збираються додому.
«А тоді, памʼятаю, до мене в кабінет заходить педагогиня-організаторка Олена і вчитель інформатики Юрій. А я їм кажу: «Пішли зі мною ненадовго в укриття». Розповіла їм про нашу ідею переформатувати все під дизайн DECIDE. А вони мені: «Добре, з понеділка почнемо». Я і кажу: «А зробімо трохи зараз»», – пригадує директорка ліцею.
Так, пофарбували одну стіну білим кольором, аби в понеділок подивитися, як вона висохла й чи не проявився помаранчевий колір, який був раніше.
«Ось так, із жартами, не дуже багато часу витратили, посміялися, познімали все. І втрьох почали закладати наш майбутній дизайн. А далі були трафарети, розмальовки, вирізання, долучилися діти й педагоги. Хто був вільний – спускалися допомагати в укритті. Я три тижні ходила на роботу в спортивному костюмі. І так до цього звикла, що було важко повернутися до ділових костюмів», – розповідає Олена Куїч.
Так, удень педагоги працювали за фахом, а увечері ставали до роботи в укритті. Олена Куїч пригадує цей період як чудовий. Переконує: важко не було.
«Навпаки – був запал, розуміння, що в нас буде класно. Навіть думки про втому не зʼявлялися. У мене з педагогами дуже теплі взаємини, вони завжди йдуть мені назустріч – і я цим дуже пишаюся. Зрештою, результат був того вартий», – говорить директорка ліцею.
Так, в укриття зʼявився сучасний освітній хаб, де можна навчатися. Є дошка, проєктор, планшети, ледлампи, інтернет.
«Нещодавно відбувалася гра «Джура» – ми саме в укритті її проводили, тому що це зручно, якщо буде повітряна тривога. Діти оцінили зону освітнього хабу», – каже Олена Куїч.
В укритті є також зона психологічного розвантаження зі м’якими пуфиками. А ще медичний кабінет і кабінет безпеки. Під час повітряної тривоги діти мають змогу здобувати важливі знання про мінну й пожежну безпеку, безпеку на воді. Також облаштовані кімнати загального користування, де діти мають змогу просто відпочити, поспілкуватися.
«Ми намагаємося вибудувати такий план під час тривоги, щоб учням було комфортно перебувати. Адже це все-таки стрес для них. Але, крім цього, діти мене часто запитують, чи можна проводити час в укритті просто під час перерви. Звісно, можна! Ми ж усе робили заради дітей!», – розповідає директорка ліцею.
Також безбарʼєрний доступ в укриття є для дітей на кріслах колісних. На сьогодні в школі не навчаються такі діти, але для комфортного перебування там є всі умови. Зокрема, підіймачі, ліфти, розширені двері, поручні, тактильна плитка, вказівники. Саме ці умови змінювали у вже створеному проєкті укриття.
Про відгуки учнів, мінігрант і плани
«Раніше, коли була тривога, і треба було йти в укриття, ми думали: «Ой, зараз буде боліти голова – там всюди пісок, пил, закрите приміщення. А зараз там стало значно комфортніше. Ми навчаємося, робимо домашні завдання, спілкуємося – для цього є всі умови», – ділиться Кіра Красножона, учениця восьмого класу.
Тетяна Мельник, учениця 8 класу, також каже, що почувається в укритті значно спокійніше та безпечніше:
«Я можу порівнювати, тому що лише нещодавно перейшла в цю школу. Тут я справді почуваюся в безпеці, бо для цього створені всі умови».
Також учениці зауважують, що тривога може затягнутися надовго, а тому дуже приємно перебувати в укритті, у якому створені всі умови для навчання, спілкування та відпочинку.
Окрім усього, DECIDE оголосив надання мінігранту в розмірі 50 тисяч гривень – експерти вчили учнів писати проєкти. Мета – залучити учнів до наповнення простору в укритті та зробити так, аби вони відчували його своїм. Тож за результатами голосування обрали один проєкт.
Серед пропозицій у Носівському ліцеї – бібліотека в укритті, ігрова кімната, ляльковий театр, кімната для виконання домашніх завдань. Зрештою, проєкт, який і переміг, – це встановлення підсилювальної станції для того, аби в укритті був зв’язок і можна було зателефонувати рідним і близьким за потреби. Незабаром закуплять обладнання для підсилення.
Загалом учениці кажуть, що окрім досвіду написання проєктів та, власне, отримання коштів і облаштування укриття, вони познайомилися з іншими учнями школи, навчилися разом працювати, дослухатися до ідей один одного, налагодили навички тайм-менеджменту.
«У проєкті, у якому ми працювали з Кірою, було ще троє учнів. Двоє – з нашого класу, тобто ми вже були знайомі із цими дітьми, а ще один хлопець – із 10 класу. Він старший від нас, дуже серйозний, відповідальний, «генератор» ідеї. Інколи він нас підштовхував до якихось нових ідей, тому що ми не завжди були супермотивовані, не завжди були готові займатися цим проєктом. Нам треба цей поштовх. І тому це був суперцікавий досвід комунікації», – розповідає Тетяна Мельник.
Директорка ліцею Олена Куїч доповнює:
«Друге за важливістю після безпеки – це час. Час, який не втрачений, а проведений у сучасному укритті, де ти можеш поспілкуватися, зайнятися улюбленою справою, почитати, а не просто сидіти, нервуватися і думати, що там відбувається. Це дуже цінно».
Джерело: Децентралізація
