17 березня українці відзначають День святого Олексія, відомий у народі як Теплий Олекса. Це свято символізує прихід весни, пробудження природи та відновлення гармонії між людиною і довкіллям.
Наші предки уважно спостерігали за природою в цей день, намагаючись передбачити, якою буде весна. Дівчата виходили в поле з пирогом і полотном, залишаючи їх на землі як дарунок весні, щоб вона скоріше принесла тепло. Щоб дізнатися про майбутнього нареченого, зрізали гілку верби: рівна й довга віщувала високого парубка, а коротка й кривувата – невисокого.
Вважалося, що саме на Теплого Олексу березові бруньки набувають цілющої сили, тож їх збирали для лікувальних відварів. Увечері готували напій із березового соку та меду, що додавав сил і здоров’я.
Пасічники цього дня починали виносити вулики надвір, якщо дозволяла погода, і просили Бога про вдалий медоносний рік. Якщо ж стояли морози, вони обходили пасіку, торкаючись вуликів і звертаючись до бджіл: «Нуте, ви, бджоли, готуйтеся: прийшла пора, йдіть та не лінуйтеся».
Рибалки вважали святого Олексія своїм покровителем. Вірили, що той, хто не вшанує його цього дня, не матиме гарного улову. Побутувало повір’я, що саме 17 березня щука хвостом пробиває лід, готуючись до нересту.
Мисливці вірили, що на Теплого Олексу ведмеді виходять із зимової сплячки. Спочатку вони ховаються в кущах, «соромлячись свого схудлого вигляду», а потім вирушають на пошуки їжі. Також вважалося, що лисиці змінюють нори в цей день.
Однією з головних прикмет було повернення журавлів і лелек. Люди вірили: якщо ці птахи прилітають саме 17 березня, весна буде теплою і швидкою. Діти та дівчата кидали на землю яскраві хустки, запрошуючи птахів оселитися поблизу. У народі казали: «Журавлі принесли полудень», адже після цього дня світловий день ставав значно довшим.
Саме в цей час звучала перша весняна пісня вівсянки. Вважалося, що якщо перегукуватися з цією пташкою та кликати її в ліс, то рік буде врожайним на гриби й ягоди.
Теплий Олекса – не лише релігійне свято, а й важливий народний день, що знаменує пробудження природи. Традиції, пов’язані з бджільництвом, рибальством і прикметами про птахів, відображають гармонію людини з навколишнім світом. Це свято нагадує нам про силу народних вірувань, які передавалися з покоління в покоління й залишаються живими дотепер.
Джерело: Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини
