
Пронести повні відра з водою на коромислі – неабияка майстерність. Колись криниці були не в кожному обійсті – воду потрібно було носити на певну відстань, тому для зручності використовували коромисло.

Коромисло, коромисел – дугоподібна, частіше дерев’яна палиця, на кожному кінці якої – дві ямки або металічні гачки, за які зачіплюються відра, посередині коромисло пласкіше, для рівномірного розподілу тиску на плече.
У побуті воно було одним із важливих предметів для кожної господині. А цю роботу виконували переважно дівчата та жінки.
Носили два відра як на одному плечі, так і на двох , тримаючи коромисло позаду від шиї. В останньому випадку носіння зручніше, оскільки вага розподіляється на плечі рівномірно.
За допомогою коромисла також носили білизну на річку для полоскання.
Інколи коромисло прикрашали різьбленням.
З коромислом пов’язані яскраві порівняння у природі.
Завдяки своїй вигнутій формі, слово «коромисло» часто використовується в народних загадках про веселку:
«Вигнулось дугою, мов коромисло над рікою. Що це?»

«Коромисло» від праслов’янської :
кръма — «кермо» , «правИло» ;
кърмити — «кермувати» , «правити».
У давньоруській :
кормига — «насильницьке панування» ; «неволя» , «ярмо».
У народній традиції коромисло часто символізувало: жіночу вправність та рівновагу. Вважалося, що носіння відер з водою на коромислі виробляло у дівчат та молодих жінок гарну поставу, рівну ходу.
Якщо людина носить відра з водою на коромислі – вона має сили та здоров’я.
Джерело: Олег Івасенко


