П’ятдесят п’ять років тому Дмитро Матвійович та Марія Миколаївна Сурові поєднали свої долі й створили міцну родину. За роки спільного життя вони навчилися разом долати труднощі, радіти успіхам і бути надійною опорою одне для одного. 12 червня подружжя святкує смарагдове весілля – красивий і особливий ювілей великого кохання, яке з роками стало лише міцнішим і дорожчим.
Їхня історія розпочалася понад пів століття тому, коли обом було по дев’ятнадцять років. Марія працювала на Ніжинській швейній фабриці «8 Березня». Разом із колегами вони шефствували над військовою частиною, де служив Дмитро. Під час одного зі святкових концертів молоді люди вперше побачили одне одного. І відтоді вже не розлучалися.
Зустрічалися недовго. Навесні хлопець демобілізувався, а на початку літа молодята одружилися. Так почалася історія сім’ї, яка триває вже 55 років.
Любов, яку вони пронесли через усе життя, проросла міцним родинним деревом. Виховали сина Володимира, дочекалися двох онучок, а нині радіють двом правнука
Син Володимир після 25 років служби в Генеральній прокуратурі України, буквально напередодні повномасштабного вторгнення, вийшов на заслужений відпочинок. Але коли ворог прийшов на українську землю, не зміг залишитися осторонь. Добровольцем став на захист Батьківщини. На війні зазнав важкого поранення, втратив руку, став людиною з інвалідністю.
Сімейну традицію служіння людям продовжує й онучка Оксана. Вона – військовий лікар, хірург-анестезіолог, рятує життя українських захисників на Сумщині.
У 2010 році Дмитро Матвійович вийшов на заслужений відпочинок і залишив міську метушню заради спокою сільського життя. Подружжя переїхало з Ніжина до села Черняхівка, у батьківський будинок Марії Миколаївни. Згодом односельці довірили Дмитру Матвійовичу керівництво громадою, обравши його головою Черняхівської сільської ради. На цій посаді він сумлінно пропрацював п’ять років.
Сьогодні Сурові продовжують жити активно. Біля їхнього будинку – 45 соток землі, власне господарство, город та сад. Попри поважний вік, вони щодня працюють на землі. Дмитро Матвійович має два трактори, тож більшість робіт механізовано.
– Усе, що вирощуємо, насамперед для себе та своєї родини, а надлишки продаємо. Сільська праця нам до душі. Маємо свіже домашнє яйце, вирощуємо птицю та кролів, завжди є своє м’ясо. А що робити в місті? По магазинах ходити? Тут свіже повітря, екологічно чисті продукти, – з усмішкою говорить господар.
Сьогодні Дмитру і Марії виповнилося по 75 років. Та в їхніх очах і досі сяє молодечий вогник, а серця сповнені любові до життя, до родини й одне до одного. Вони не звикли сидіти без діла, продовжують будувати плани на майбутнє.
– Дуже хочемо побачити правнуків, які живуть зі старшою онукою в Німеччині. Скоріше б закінчилася ця клята війна, щоб ми могли зустрітися всією родиною, – кажуть вони.
Війна розлучила багатьох рідних, але не змогла послабити родинні зв’язки. Подружжя з нетерпінням чекає на день, коли зможе обійняти правнуків і знову зібрати всю сім’ю разом. Найбільше вони, як і всі українці, мріють про мир і довгоочікувану зустріч із близькими.
Зі смарагдовим ювілеєм!
Від щирого серця прийміть найтепліші вітання з нагоди смарагдового весілля!
Нехай у вашому домі завжди панують мир, затишок і родинне тепло. Нехай здоров’я буде міцним, серця сповнюються радістю від зустрічей з дітьми, онуками та правнуками, а кожен новий день дарує приводи для усмішок.
Бажаємо вам ще багато щасливих років поруч, під мирним українським небом, у любові, злагоді та Божому благословенні.
Син Володимир, онучки та правнуки
55 років разом – це тисячі прожитих днів, сотні пережитих труднощів, безліч щасливих митей і спільних спогадів. Це шлях, який можуть пройти лише люди, що вміють берегти одне одного, поважати, підтримувати та прощати.
Олена КРЕСАН
