Кривий Ріг зі сльозами на очах провів в останню путь Катерину Ускову. Їй було лише 18 років.
Ще за два дні до трагедії Катя звільнилася з дитячого розважального центру Fly Kids у «Сонячній галереї». Мама дуже просила доньку піти з цієї роботи, бо боялася за неї. Катя послухалася.
Але через два дні повернулася. Не працювати. Забрати аванс, свої речі та купити продукти.
Здавалося б, звичайна поїздка, яка мала зайняти зовсім небагато часу. Та саме вона стала останньою в житті дівчини.
Бо в цей момент російські дрони атакували Кривий Ріг. Цuнічно. На наднизьких висотах. Щоб не можливо було зафіксувати і побачити. Атакували в найбільше скупчення мирних людей. По торговому центру.
Батько Катерини дізнався про удар із новин. Він одразу зателефонував дружині. І почув слова, від яких, мабуть, назавжди зупинилося серце: «Дитина наша там».
Валентина прибігла до «Сонячної галереї» за 10 хвилин. Вона поспішала до доньки, сподіваючись, що ще встигне її знайти, обійняти, переконатися, що з нею все добре.
Але Каті серед живих уже не було.
«Моя донечка всім допомагала, вона любила котиків, собачок. Того дня пішла за авансом, забрати деякі свої речі… Вона звільнилася звідти за два дні до трагедії, бо я її дуже просила, переживала. Вона послухалась, але повернулась туди за грішми. Я її дуже люблю і сумую», — плаче мама.
Катерина була тією людиною, біля якої хотілося усміхатися. Світлою, доброю, життєрадісною. Вона любила дітей, з якими працювала, і справді отримувала задоволення від того, що могла дарувати їм радість.
А ще Катя жила музикою. Грала на електрогітарі, писала пісні й мріяла стати продюсеркою. У неї було майбутнє, яке тільки починало розгортатися.
15 вересня їй мало виповнитися 19 років. Можливо, вона вже думала про цей день. Можливо, уявляла, як його проведе. Можливо, будувала ще сотні планів, про які нікому не встигла розповісти.
Тепер замість святкового дня буде дата, яку її рідні ніколи не забудуть.
І це, мабуть, найстрашніше у війні: людина виходить із дому у звичайних справах, планує повернутися за кілька годин — а додому вже не приходить.
Катерина не була військовою. Не йшла на фронт. Не шукала небезпеки.
Вона просто прийшла за своїми грішми та речами. Їй було 18.
Росія вбuла її не за те, що вона зробила. Не за те, ким була. Просто тому, що російський терор не бачить перед собою людей — він бачить цілі, будинки й координати.
А за цими координатами завжди чиєсь життя. Чиясь донька. Чиясь дитина.
Чиясь мрія, якій уже ніколи не судилося здійснитися.
🕯️Світла пам’ять Катерині Усковій. Щирі співчуття її мамі Валентині, батькові, рідним, друзям і всім, хто любив цю дівчину.
Росія забрала в Каті майбутнє. Але не має права забрати нашу пам’ять про неї. І за такі злочини має бути не просто осуд — має бути невідворотна відповідальність.
З мережі
