Учора в Новобасанській громаді відбулося відкриття меморіалу чотирьом полеглим Захисникам України, які виконуючи бойове завдання між селами Новий Биків та Гаврилівка, мужньо загинули 10 березня 2022 року, коли російська орда окупувала села Новобасанської громади, але не змогла тоді просунутися на Київ.
У той день українські воїни вступили в бій із російською механізованою колоною. Четверо бійців Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» до останнього тримали оборону.
Їхні позивні назавжди залишаться в історії цієї землі: «Сокіл», «Вагнер», «Отче» та «Фугас».
Краснюк Віталій Миколайович («Сокіл»)
02.06.1969 – 10.03.2022.
Народився в м. Переяслав-Хмельницький на Київщині. Майор СБУ, журналіст, телеведучий, творча людина, учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. З 2014 року захищав Україну на сході, а з початком повномасштабної війни очолив розвідувальну групу, яка виконувала завдання зі знищення ворожої механізованої колони.
Кімлик Володимир Іванович («Вагнер»)
18.04.1968 – 10.03.2022.
Народився в с. Романівка, а зростав у с. Криві Коліна Черкаської області. Доброволець, який після Революції Гідності приєднався до Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Із 2016 року воював у складі окремої штурмової роти, захищав Авдіївку, двічі був поранений. Після початку повномасштабного вторгнення знову став на захист України.
Отченашенко Володимир Іванович («Отче»)
17.06.1972 – 10.03.2022.
Уродженець селища Семенівка Полтавської області. Після Революції Гідності став добровольцем, із 2014 року воював у складі 5-го окремого штурмового батальйону ДУК, захищав Авдіївку, Піски, Донецький аеропорт, був поранений. У перші дні повномасштабної війни захищав Київщину.
Овчаренко Вадим Миколайович («Фугас»)
16.11.1990 – 10.03.2022.
Народився в с. Середівка Згурівського району Київської області. Молодший сержант, фахівець із саперної та піротехнічної справи. Навчався за спеціальністю, пов’язаною з вибухотехнічними роботами, служив із 2013 року, а з початком повномасштабного вторгнення став на захист України в складі Збройних сил.
Їх пам’ятають побратими, рідні та громади.
У відкритті меморіалу взяли участь рідні, друзі та побратими Героїв, а також представники громад Полтавщини, Черкащини та Київщини.
Голова Новобасанської сільської ради Микола Дяченко наголосив, що мужність і героїзм Захисників, які зустріли чисельно переважаючого ворога, мають назавжди залишитися в пам’яті громади.
Заступниця Згурівського селищного голови Лариса Мельник говорила про те, що Герої були родом із різних громад, але їх об’єднувала любов до України та віра в перемогу. Вони були синами, чоловіками, батьками — людьми, які мали свої мрії та майбутнє.
Заступник Новобасанського сільського голови Валерій Мозговий поділився спогадами про перші дні після звільнення громади, коли на місці бою залишалися гільзи, сліди від ворожої техніки та вогню. Він підкреслив: «Ці хлопці ніколи не залишають своїх».
Віталій Кражан, керівник ветеранського простору «Побратим» Семенівської громади Полтавської області, говорив про Володимира Отченашенка — людину, яка загинула, виконуючи свій обов’язок. Він низько вклонився батькам Героя.
Лариса Романюк, землячка Володимира Кімлика, згадала його як добру, товариську, дотепну й надзвичайно ерудовану людину, яка цікавилася українською історією. Вона передала слова вдячності від його 86-річної мами Нелі Іллівни всім, хто зберіг пам’ять про її сина.
Олександр Сачко, начальник головного штабу Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», подякував усім, хто не дозволяє подвигу побратимів перетворитися на статистику. Він наголосив: Україна — це не абстрактна територія, а кожне наше село, кожен дім і кожна родина.
Ігор Костоваров, староста Новобиківського старостинського округу, назвав відкриття меморіалу не просто пам’ятним заходом, а місцем великої честі та вдячності. Жителі Нового Бикова чули звуки того страшного бою 10 березня… Імена Героїв, їхні історії вони обов’язково передадуть наступним поколінням.
Станіслав Бондаренко, командир роти, у якій служив Вадим Овчаренко, розповів, що Вадим постійно просився на завдання, наголошуючи на своїй підготовці сапера. Саме про таких людей він сказав: «Хтось стає воїном, а хтось народжується воїном. Таким був Вадим».
Тарас Зембіцький, побратим Віталія Краснюка, говорив про українську історію як історію боротьби за право жити у вільній та незалежній державі. Він згадав Віталія ще з часів Революції Гідності та його незламну віру в Україну.
Олег Миколайчук, письменник, журналіст і давній друг Віталія, порівняв цих воїнів з криголамом, який ішов назустріч ворожій навалі. Він наголосив: вони не просто загинули — вони писали історію України.
Юрій Коржов, військовий і побратим Віталія, назвав цю невелику ділянку чернігівської землі місцем, яке об’єднало побратимів, рідних і всю Україну. Тут четверо Героїв до останнього захищали свою Батьківщину.
Вікторія, дружина Віталія Краснюка, згадала його як турботливого, люблячого чоловіка та батька. Коли почалася війна, він сказав, що має захистити свою землю, щоб ворог не міг ступити на поріг їхнього дому та домівок українців.
Анжеліка Батечко, голова громадської організації «Ташань», названої на честь Віталія Краснюка, розповіла про пошуки Героя, віднайдення місця загибелі та перші кроки зі збереження пам’яті. Саме рідні, друзі та побратими одними з перших почали впорядковувати це місце і встановили тут пам’ятний знак.
Місце болю стало місцем пам’яті
На місці бою досі зберігся слід страшних подій — обгорілий пень понівеченого дерева. Після окупації саме місцеві жителі були змушені ховати загиблих, а після звільнення тіла Героїв вдалося ексгумувати.
Рідні та побратими не дозволили, щоб це місце було забуте. Вони встановили першу пам’ятну дошку, а тепер за підтримки Новобасанської громади тут постало гідне меморіальне місце з портретами Героїв, інформацією про них та QR-кодами, завдяки яким про їхні життя та подвиг зможуть дізнатися майбутні покоління.
Це земля, яка пам’ятає.
Це місце, яке не можна забути.
Це імена, які мають звучати доти, доки живе Україна.
Вічна пам’ять Віталієві Краснюку, Володимирові Кімлику, Володимирові Отченашенку та Вадимові Овчаренку.
Вічна слава Героям, які віддали життя за Україну! 
Новобасанська сільська рада висловлює вдячність усім, хто долучився до створення та облаштування меморіалу, зокрема керівництву ТОВ «Наташа-Агро» Українського аграрного холдингу за підтримку та допомогу в організації заходу.
Джерело: Новобасанська об’єднана територіальна громада
