Цьогоріч Ірина Наконечна відзначає особливу професійну дату – 20 років її життя пов’язані з дітьми, театральним мистецтвом і творчістю. За цей час вона встигла побувати в різних професійних ролях – була керівником гуртка, методистом, педагогом, організатором, сценаристом, режисером та ведучою.
Сьогодні вона продовжує працювати у Ніжинському будинку дітей та юнацтва, де навчає дітей акторської майстерності та ігротехніки. Про 20 років професійного шляху, улюблену роботу, маленькі перемоги вихованців і те, чому дитині іноді просто потрібен дорослий, який у неї повірить, Ірина Наконечна розповіла в інтерв’ю.
– Ірино, 20 років у професії – це вже ціла історія. З чого все починалося?
– Двадцять років тому я ступила на шлях, який поступово став не просто роботою, а великою частиною мого життя. За ці роки я була керівником гуртка, методистом, педагогом, організатором, сценаристом, режисером, ведучою. Але найважливіше – усі ці роки я залишалася людиною, яка щиро любить дітей і вірить у їхні можливості.
– Один із головних напрямів вашої роботи – акторська майстерність. Що дає дітям театр?
– Для мене акторська майстерність – це світ, де дитина вчиться бути собою, відчувати, говорити, слухати, перевтілюватися, долати сором’язливість і виходити на сцену з упевненістю. За роки роботи ми створювали вистави, образи, казки, концертні програми, театралізовані композиції. Працювали над сценічною мовою, рухом, акторською виразністю, ритмікою, вокалом. Але за кожним виступом завжди стоїть набагато більше, ніж просто сцена. Це дитина, яка вперше подолала хвилювання. Дитина, яка вперше заговорила голосно. Дитина, яка зрозуміла: «Я можу!». Дитина, яка знайшла друзів або відкрила в собі талант.
– Ви також працюєте з найменшими вихованцями. Що таке «Ігротехніка»?
– «Ігротехніка» – ще один важливий напрям моєї роботи. Це про активний рух, фантазію, комунікацію, команду, уміння взаємодіяти з аудиторією, створювати гру та бути її ведучим. Наші вихованці не лише грають. Вони вчаться організовувати інших, працювати з публікою, імпровізувати, бути ведучими ігор та концертних програм, створювати атмосферу свята.
– Тому, мабуть, ваші заняття часто виходять далеко за межі гурткового кабінету?
– Так. Це свята, квести, театралізовані заходи, ігрові програми, патріотичні та тематичні зустрічі, заходи до визначних дат, робота з найменшими вихованцями, події в укритті, виступи та репетиції. За кожною такою подією – години підготовки, пошуку ідей, написання сценаріїв, роботи з музикою, рухами, костюмами та декораціями. А ще – дитяча праця, хвилювання і постійна підтримка батьків.
– Що змінилося найбільше за цей час? •Змінилося багато. Діти, програми, формати роботи, обставини. З’являлися нові ідеї, нові традиції, нові проєкти. Але незмінним залишилося одне – моє переконання: кожна дитина має талант. Просто іноді їй потрібен дорослий, який повірить у неї раніше, ніж вона сама повірить у себе.
– Що у роботі для вас є найціннішим?
– Я дуже люблю момент, коли дитина, яка ще вчора боялася вийти вперед, сьогодні впевнено виходить на сцену. Тішуся, коли після виступу бачу сяючі очі. Люблю дитячий сміх на заняттях, репетиції, народження нового образу, нової казки, вистави чи ідеї. І, мабуть, найбільше ціную усвідомлення того, що ми разом створюємо спогади, які діти понесуть із собою у доросле життя.
– За 20 років, напевно, було чимало таких спогадів?
– Так. Це сотні маленьких та великих перемог, які не завжди побачить глядач. Але саме вони для мене дуже важливі. Коли бачиш, як виростають твої вихованці, коли зустрічаєш їх уже дорослими й чуєш: «А пам’ятаєте?..» – розумієш, що все це було недаремно.Я вдячна кожній дитині, яка обрала займатися у мене. Вдячна батькам за довіру, колегам за співпрацю та всім, хто був і залишається частиною цього творчого шляху. Особлива подяка – Ніжинському будинку дітей та юнацтва, який став важливою частиною мого професійного життя.
– Пані Ірино, а які ваші плани на майбутнє?
– Попереду ще багато сцен, ролей, ідей, казок, ігор, відкриттів і дитячих мрій. Я щаслива, що моя професійна дорога привела мене саме сюди – до дітей, до театрального мистецтва, до творчості. Хочеться, щоб завіса ще багато років відкривалася для нових історій, нових дітей і нових маленьких акторів.
Тож , нехай улюблена справа й надалі дарує Вам радість, натхнення та багато щасливих моментів. Нехай очі Ваших вихованців завжди сяють, а їхні успіхи зігрівають серце. Бажаємо Вам сил, тепла, вдячності й ще багато років творчості, дитячих усмішок та нових прекрасних історій!
Спілкувалася Марина Афон
