Біль…Жаль… Що доводиться зустрічати Героїв нашого часу у трунах… Чути, сповнений розпуки і безвиході крик дітей, які назавжди втратили батька… Бачити молоду і вже сиву матір, в якої серце зупинилося біля свіжої могили сина… Шукати слова втіхи дружині, яка ще вчора сяяла щастям родинного затишку, а тепер згорьована вдова…Бути свідком, як сильний дорослий чоловік плаче, бо тримає в руках Прапор, знятий з домовини сина…
Злість… Лють… Ці почуття щоразу посилюються в душі кожного українця, коли надходить важка звістка про загибель захисника. Ненависть до всього російського, до всіх, хто навіть у найменших проявах навіть не виправдовує, а просто мовчить.
5 листопада – надзвичайно важкий день для Носівки, для кожного жителя громади, бо майже відразу після поховання одного Героя зустрічали ще одного – загиблого Феодосія Супруна.
Повага… Вдячність… День нині короткий, непроста і далека дорога, тому зустрічали вже в темряві, за відключеного вуличного освітлення. Було людно, зворушливо від ліхтариків і свічок, від квітів і великої кількості людей на колінах, які виявляли свою останню шану Герою по всьому маршруту руху колони.
Сили і витримки рідним пережити це горе!
Герої не вмирають!
Пресслужба Носівської міської ради.
