Т.Г. Шевченко (9 березня 1814 р. – 10 березня 1861 р.)
Уже здобувши визнання, Тарас Шевченко не переставав мріяти про повніше видання свого «Кобзаря» і без цензури. Та при життю так і не діждався.
Отож помітним і значним явищем в історії української літератури стало видання «Кобзаря» у Празі (1876). І безпосередніми виконавцями, хто взявся за нелегку, навіть небезпечну, справу, були Софія Русова – письменниця і педагог, родом із Чернігівщини, її чоловік Олександр Русов, славіст і фольклорист, – киянин, а також Хведір Вовк, учений-етнограф – полтавець. На Хведора Вовка випала найвідповідальніша місія – відредагувати книжку. У червні 1876 року світ побачив «Кобзар» без єдиного порушення авторського тексту, як і бажав того Т.Г. Шевченко.
У 1878 році виходить з друку так званий «захалявний Кобзарик». Його скомпонували і видали в Женеві Хведір Вовк та Антін Ляхоцький.
У 1911 році (до 50-річчя з дня смерті Кобзаря) за ініціативою Товариства Т. Шевченка й за безпосередньої участі Миколи Самокиша (художник-баталіст, народився й навчався в Ніжині), Олександра Сластіона, Василя Мате побачило вперше світ видання «Малюнки Тараса Шевченка». Упорядником і фактичним видавцем теж був Хведір Вовк.
Народився Хведір Кіндротович Вовк 17 березня 1847 р. у с. Крячківка Пирятинського повіту Полтавської губернії. Щоб дати синові освіту, сім’я переїхала до Ніжина. Навчаючись у класичній гімназії та ліцеї князя Безбородька, він познайомився з творами Т. Шевченка. Хведору закарбувалась подія, як Ніжином перевозили домовину з тілом Шевченка (1861), а панахиду відспівував тесть байкаря Леоніда Глібова, отець Бордонос.
Вже тоді підліток відчув, що в майбутньому, прикладе свої наукові зусилля в ім’я України, як це зробив у свій час народний Кобзар.
Продовжив навчання в Одеському університету, перевівся і успішно закінчив Київський університет ім. Святого Володимира.
Він досліджував український орнамент, а також Мізинську стоянку (18000 років до н. е.).
За своє українство Х. Вовк переслідувався царизмом, що й спонукало науковця до виїзду за кордон з поселенням спочатку в Швейцарії, а потім у Франції. Мав наукове звання доктора природничих наук Сорбонського й Каннського університетів.
Його наукові праці, понад 600, видані в різних країнах світу, що стали бібліографічними раритетами. Був успішний в царині таких наук, як антропологія, етнографія, археологія, археографія, музеєзнавство, видавництво та літературознавство. Хведір Вовк за значний свій вклад у світову науку нагороджений найвищою нагородою Франції – орденом Почесного легіону.
Тож є підстави, що в майбутньому з’явиться меморіальна дошка Хведору Кіндратовичу Вовку, колишньому ніжинському студентові, науковцю світового рівня, та ще й кавалеру найвищої нагороди Франції – ордена Почесного легіону.
Микола Самко, краєзнавець
Фото з мережі
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
