Дороги… Їх сучасний зміст для нас особливий. Є бойові дороги з героїкою і перемогами. Є – стратегічні. За них точаться бої, бо вони визначальні для подольших військових цілей. А ще по них ідуть нескінченні потоки озброєнь та військової техніки для ЗСУ. Є й волонтерські. Вони теж важливі для наших захисників. Серед цих доріг і — людські…
З драмами і трагедіями. Війна їх зробила такими.
Життєва дорога галичанина Олександра Калініча починалася в селі Галиця, де він народився.
Закінчив вуз, працював, обзавівся сім’єю. Старався жити, як говорять, на сто відсотків. Так тривало до широкомасштабного вторгнення агресора. У лиху годину для України Саша взяв до рук зброю, щоб стати на її захисником. У березні 2022 року потрапив до одного з підрозділів ТрО у Броварах, а після деокупації Київської та Чернігівської областей перевівся до ЗСУ, до складу військової частини А1962 на посаду оператора радіорелейної станції взводу роти зв’язку.
Він не ховався за спини товаришів. Патріотичний обов’язок виконував добросовісно і відповідально. Смерть підкралася несподівано.
29 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Курдюмівка на Донеччині Саша отримав поранення, які виявилися несумісними з життям.Герой загинув. В останню дорогу провела його вся Лосинівська громада.Життя Олександра Григоровича Калініча обірвалося на пів дорозі.
Сьогодні йому виповнилося б — 40. Ще жити та жити. Любити, насолоджуватися світом. Відчувати кожен день наповну. Роки ж розквіту! Не судилося.
Пішов Герой у засвіти, лишивши по собі яскраву пам’ять.Скільки їх, таких же молодих, зміцнілих тілом і духом, які уже не з нами? Статистика мовчить, ми ж знаємо — немало. Слава Героям!Людське мислення не виключає й філософських роздумів про життя: навіщо ти прийшов у цей світ, з якою метою? Хлопці, що відійшли у засвіти на полях битв, мріяли про майбутнє України, про те, щоб наступні покоління жили у мирі і спокої, цінували життя, усвідомлювали — якою дорогою ціною далася Перемога, пам’ятали її творців. Це і була їхня головна місія на цій землі.
Дороги… Вони різні. Скажіть, а чи знайдеться на Україні хоча б одна з них, яка вела б не на війну? Не шукайте її на карті України, не знайдете.Є у нас, українців, ще одна дорога — дорога нашої Перемоги. Ми йдемо нею рішуче, без оглядки. Нам не можна зупинятися на пів дороги. Тільки вперед, до остаточної Перемоги над ворог.
До тієї Перемоги, яку, віддавши життя, наближав Саша Калініч і такі, як він, бійці Збройних сил України.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
