Напередодні Великодніх свят команда ніжинських активістів волонтерської організації «Наші люди – всюди» на чолі з Тамарою Стратілат та військовим капеланом отцем Сергієм Чечиним з гостинцями від трудових колективів та благодійників, багатьох небайдужих земляків відвідали прифронтові міста й села на буремному сході нашої держави.
Везли великодні гостинці і, як і завжди, овочі, продукти харчування, каремати, розкладні ліжка, рації, чоботи, ліхтарики, відеокамери, маскувальні сітки, ліки тощо. Не обійшлося й без приємного сюрприза для наших захисників – легкового автомобіля Chery Amulet для зв’язківців. Придбати його вдалося завдяки водіям трансапортної компанії КАСРRZYCA з Пользі та зусиллями волонтера Максима Бувайлика, Авто було передаго дівчині-командиру Насті, яка, до речі, нещодавно отримала чергове військове звання – капітан.
А ще «роздинкою» поїздки стала участь у ній невеликого творчого колективу з Мрина у складі трію Мариненків, Юлії Байди та Віталія Ємця.
– -Збираючись у поїздку на схід ми добре розуміли, що передова – це не місце для виступів, – розповідає Олена Мариненко, – але дуже раді, що нашу ініціативу підтримала наша сільська голова Людмила Борисова. Більше того, вона також, причому вже не вперше, була учасником волонтерського десанту.
-Знаєте, за багато років сценачних виступів у складі нашого народного аматорського ансамблю української пісні «Молодички» ми брали участь у різноманітних конкурсах, концертах та фестивалях, виступали на телебаченні, бачили величезні заповнені глядачами зали, але такого хвилювання, таких неймовірних емоцій, як цього разу, коли свою концертну програму «Великодні вечорниці з Солохою» представляли прямо під відкритим небом на подвір’ї зруйнованого ворожими старядами колись мирного сільського обійстя перед кількома десятками наших бійців, загартованих і змучених цієї триклятою війною, ми не отримували ніколи.
Саме тому й викладалися на повну. Бачили б ви обличчя наших дорогих глядачів, які починали світитися, погляд їхніх очей, які випромінювали тепло, почувши знайомі мелодії українських пісень, народні жарти, веселі мелодії, які декого навіть піднімали до запального танцю. Це неможливо передати словами, це треба було відчути серцем, душею. Саме тому я від щирого серця дякую всім, хто зробив можливою нашу далеку поїздку, а нашим захисникам – хоч маленькі щасливі миті. Іще хочу передатии велике-велике спасибі від наших воїнів усім, хто долучається до волонтерської підтримки та допомоги фронту і воїнам.
Можливо, тут, у тилу, багатьом неважко донатити коштами, продуктами харчування тощо, а там, на передовій ці люди віддають за наше відносно спокійне сьогоднення найдорожче – здоров’я, сили та життя…
А ще вони потребують наших молитов, бо в тому пеклі їм дуже важко…
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
