Церква – це не інституція заборон, і віра – це не обмеження, а свобода! З усього Божого творіння лише ангели і людина наділені даром свободи, який дає можливість вільно використовувати закладені у природу можливості, спрямовуючи їх до блага.
Маючи свободу, ми постійно стикаємося з потребою робити вибір. Християнську свободу та відповідальність за вибір влучно описав апостол Павло: «Все менi дозволено, та не все корисне; все менi дозволено‚ та нiщо не повинне володiти мною» (1 Кор. 6: 12).
Таким чином, свобода передбачає вільний вибір, вільне спрямування до добра і досконалості, джерелом яких є Бог-Творець. Це є ключовим розумінням у будь-якому питанні щодо того, який вибір в конкретній ситуації має зробити людина.
В даному випадку вибір такий: вишивати чи відзначати церковне свято? Чи вишивання як таке здатне спотворити велич релігійного свята? Ні. Чи вишивання як рід заняття – це гріх? Ні. Чи можна в один день поєднати і святкування і вишивання? Так. Але тут важливим є вибір, який зробить людина щодо пріоритетності: чи вшанує вона спершу свято, тобто виокремить час для молитви, спілкування з Богом, а потім займеться власною справою (вишиванням), чи час на себе виявиться для людини важливішим і вона зневажить церковне свято, «посуне» Бога?
Загалом, важливо розуміти, що шанування християнських свят ні в якому разі не зводиться до неробства, бездіяльності, до марного проведення часу. Для добрих, корисних і богоугодних справ немає «вихідних».
Варто згадати епізод з Євангелія, коли Господь Ісус Христос у суботу (святий для юдеїв день) прийшов до синагоги, де побачив чоловіка, який мав усохлу руку. Книжники і фарисеї «стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити – душу спасти чи загубити?
Вони ж мовчали. І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга» (Мк. 3: 2 – 5). Тож, звичайно, церковні свята і дні пам’яті святих вшановувати потрібно. Але це не значить, що більше нічого робити в той день не можна. Можна, і навіть потрібно – корисні і добрі справи.
Рукоділля – це гарний порятунок від неробства і ліні, які святі отці називають дуже небезпечним гріхом. До того ж, рукоділля – це гарна терапія для психічного здоров’я, це творення краси, це мистецтво.
Тож відходьте від надуманих старих забобонів і слідуйте Священному Писанню, яке повчає: «Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось iнше робите, все робiть на славу Божу» (1 Кор. 10: 31).
#Церква_з_тобоюПравославна Церква України
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
