День пасічника: як живуть бджолярі Ніжинщини під час війни

Щороку 19 серпня в Україні відзначають День пасічника. Це свято було засноване ще у 1997 році на підтримку ініціативи Міністерства агропромислового комплексу України та Спілки пасічників України.

Сьогодні, 22 серпня пасічники Ніжинщини отримали вітання та заслужені нагороди з нагоди професійного свята.

Аби довідатися, як зараз живе ніжинське бджільництво, наша редакція поспілкувалась з бджолярами.

Розкажіть будь-ласка, які проблеми, які досягнення та які надії.
Надія для всіх одна – якнайскоріша перемога України, входження до Європейського Союзу та адаптація законодавства України до європейського. Адже через недосконалість нормативного регулювання бджолярі не мають змоги захистити свої права – говорить один з бджолярів.

Інший співрозмовник додає:

Так особливо це стосується випадків потруєнь бджіл. Ніжинські бджолярі з року в рік страждають через те, що після обробки полів пестицидами бджоли потрапляють під дію отрути та гинуть. Довести, що те, чи інше господарство винне у потруєнні практично неможливо, а тим більше отримати компенсацію.
В жодного пасічника не підніметься рука забити бджолу – додає їхній колега, – а смерть цілого рою – це справжня трагедія для бджоляра.

Серед інших проблем пасічники назвали такі, як здорожчання інвентарю, дефіцит препаратів для бджіл, зниження платоспроможності населення, перебої з електрикою та інші негаразди. Війна в Україні завдає відчутної шкоди всім сферам життя і бджільництво тут не виняток.

Скоротився продаж продукту, бо зменшилася купівельна спроможність людей. Пасічники зазначають, що цей рік менш сприятливий для кількості добутого меду ще й через те, що зменшилися посіви медоносів.

Яким є цьогорічний «врожай» меду?

Пасічники стверджують, що у 2023-ому меду буде менше. Одним із чинників, які на це справили свій влив є несприятливі погодні умови.

Була незвично холодна і дощова весна, а в травні були морози. Тож бджоли не встигли занести достатньо нектару і не змогли його запечатати. Тому вийшло, що акацієвий мед має домішкии різнотрав’я. Щодо цьогорічного липового медозбору, то бачимо, що спекотні дні чергувалися із дощовими. При такій погоді липа не виділяє дуже багато нектару, але його достатньо, аби був липовий мед. Його дещо менше, ніж минулого року.

Пасічники стверджують, що за сприятливої погоди за сезон можна видобути 30 кілограмів солодкого продукту з одного вулика. Найменше викачують акацієвого, найбільше – із соняшника.

У багатьох створюється враження, що утримувати пасіку – то не занадто важка робота. Розкажіть, яка вона насправді – праця бджоляра?
Бджільництво непроста, потребує багато праці та щирої любові до своєї справи. Найбільше роботи саме навесні та влітку. На якість меду впливає правильне дотримання технологій як в роботі з бджолами, так і у відкачуванні меду. Мед із вуликів беруть, зазвичай уранці, коли більшість бджіл вилітають зі своїх домівок і втручання пасічника їх не потурбує. На кожному вулику є своє завдання: де поміняти матку, де підставити вощину, і так минає весь день. А восени ми готуємо бджіл до зимівлі. Повертаємо з з місця кочівлі. Потім загодовуємо бджіл та обробляємо від кліща. Праця копітка. Чи не кожну бджолу треба передивитися вручну – аби не захворіла. Також займаємося перетопленням воску непридатних рамок. Взимку готуємося до наступного сезону. Основна робота на цей сезон: виготовлення корпусів, рамок, ремонтування вуликів та іншого майна на пасіці – говорить наш співрозмовник – так що і проблем і роботи багато.

Незважаючи на усі ці проблеми бджолярі Ніжинщини постійно надають допомогу Збройним Силам України.

Ще в 2014 році під час перших боїв на Донбасі, коли нашим солдатам не вистачало найнеобхіднішого, відомому українському волонтеру Юрію Бірюкову задали питання,- якої допомоги насамперед потребують добровольчі батальйони? Він відповів, що потреба є практично у всьому, за винятком… меду. Його на потреби армії пасічники передали стільки, що вистачить його дуже надовго. Нині ситуація повторюється. Бджолярі масово та з великою готовністю діляться часткою свого врожаю з українськими воїнами. А багато з них зі зброєю в руках стали на захист Батьківщини, але мріють швидше повернутися додому з Перемогою та зайнятися улюбленою, мирною працею на своїх пасіках.