Ніжинку побив до відшарування сітківки агресивний водій

Із скаргою до журналістів звер­нулася 61-річна Тамара Лисен­ко з Ніжина. Навесні цього ро­ку прямо посеред вулиці її по­бив 45-річний Сергій Щербак, внаслідок чого жінка майже не бачить на ліве око, у неї погір­шився слух, а ще їй часто до­шкуляють головні болі.

«Він спершу мало не збив мене ма­шиною, а через кількасот ме­трів наздогнав, вийшов із сало­ну і двічі вдарив кулаком по го­лові, — стверджує пенсіонерка. — Говорять, що він служить у військкоматі. І це найприкріше. Бо поки мій чоловік, троє синів і зять воюють на фронті, інші в тилу дозволяють собі таке. Що й почуваються безкарно…»



Надзвичайна подія сталася 7 березня. Тамара Іванівна тоді лежала в стаціонарі Ні­жинської міської лікарні (через про­блеми з колінним суглобом) і близько четвертої дня пішла в аптеку, що біля ринку, купити ліків.

– Я йшла помалу. Дорогою поба­чила. як біля колишнього РАЦСу тро­туаром їздить біла машина. На склі в неї були наліпки з червоним хрестом. Ця автівка двічі проїхала переді мною вперед-назад, а потім водій трохи від’їхав і зупинився. Став розмовляти телефоном. Я подумала, що він мене побачив і пропускає, тож пішла далі. Аж тут, він як помчить на мене! Мало не зніс з ніг. Я аж руки на капот поклала.
– Повторююсь, усе це було на тротуарі!

– Тож, обурившись, я несильно вдарила рукою по машині і сказала: «Дивись, куди їдеш! Мало не збив». Він промовчав. Я пішла со­бі далі. І вже за ринком, біля пекарні, він мене наздогнав і зупинився. Вий­шов із машини і давай нести маячню: «Наркоманка! Подивись на себе, яка красноморда. Накололася вже».

– Це мене ошелешило Кажу йому. «Чого лізеш? Я онде з лікарні йду. Кате­тер у руці був. Ще й тиск підскочив. А ти таке мелеш, ідіот»

– Він тоді підсту­пив до мене і як ударить кулаком у ліве вухо! Я ледве встояла. Схопила його за плечі, кричу: «У мене всі рідні воюють, сил немає від постійних пе­реживань, а ти мене б’єш За що?!» І після цього він засадив удруге. Між скронею і лівим оком.

У голові одразу скрутилося. Я обперлася об стіну сусіднього магазину, тільки тому й не впала. Зателефо­нувала чоловікові. Він попросив увімкнути гуч­ний зв’язок і сказав цьому негіднику: «За кого я воюю? За таких, як ти, що беззахисних жінок б’ють?» Той, видно, злякався. Почав відбріхуватися: «На камерах видно, що ти мене вдарила». Хоч, я його взагалі не чіпала.

Я викликала поліцію, а заодно й швидку допомогу, бо почу­валася дуже зле. Вони приїхали швидко. Ме­дики відразу завели мене в карету -«швидкої», поклали, дали ліків. Я переживала, що цей по­ганець забере камери відеоспостереження (які зафіксували побиття) або ж домовиться, щоб записи стерли. Стала проситися на вулицю, але фельдшер заспокоїв: «Я все вирішу, лежіть і не вставайте. За хвилину повернув­ся і сказав напарниці. «Зафіксуй 16.00, запи­си з камер є».

Потерпілу «швидкою» доправили в трав­матологію міської лікарні. Там зняли побої. Потім перевели в неврологічне відділення райлікарні (воно в сусідній будівлі). Медики діагностували в Тамари Іванівни закриту че­репно-мозкову травму, струс мозку, забій м’яких тканин обличчя та голови.

– Першу добу мене нудило, була блюво­та. Попід руки мене водили на МРТ. А десь на третій-четвертий день я помітила, що на ліве око зовсім погано бачу.

Окуліст пояснив, що в мене травма ока, виписав краплі і сказав, що мені слід поїхати на обстеження в Облас­ну лікарню, бо в Ніжині немає необхідного об­ладнання. Загалом у районній лікарні я пробу­ла 18 днів.
Після виписки поїхала в Чернігів. З’ясувалося, що в мене відшарування сітківки, ще й розвинулася катарак­та. Я впевнена, що це наслідки тих ударів по голові. Бо раніше в мене на обох очах був майже іде­альний зір, а зараз на правому «одиниця», а на лівому 0,02. Ним я фактично не бачу, лише силуети. Треба робити операцію. Лікарі сказали, що можна офор­мити інвалідність із зору. Що я й зробила в травні. Дали III гру­пу На МСЕК (медико-соціальній експертній комісії. — Авт.) ліка­рі уточнювали, де саме і за яких умов сталася травма ока. Я їм детально розповіла про цей ви­падок.

— Що кажуть поліцейські?
– Коли я лежала в ніжинській лікарні, правоохоронці десь із тиждень взагалі до мене не при­ходили. І лише після того, як моя невістка написала у фейсбуці, що в лікарні лежить жінка після по­биття і від правоохоронців нуль реакції, наступного дня таки наві­далися. Кримінальне проваджен­ня відкрили за частиною 1 стат­ті 125 ККУ (умисне легке тілесне ушкодження), але винуватцю до цього часу навіть підозри не ого­лосили. Спершу поліцейські за­певняли, що все гаразд: триває слідство, є записи з камер, при­значено експертизи. А тепер уже другий місяць навіть не беруть слухавки, коли я їм телефоную.

– Знаю, що Сергій Щербак сам із Ніжина. Кажуть, раніше він пра­цював медбратом у ніжинській лікарні, а зараз нібито служить медбратом в одному зі струк­турних підрозділів ніжинсько­го військкомату. Про те, що винуватець є військовим, ще кілька місяців тому моєму старшому синові розповів дізнавач у справі. Однак тепер, за словами ад­воката, поліцейські достеменно не знають, числиться він у ЗСУ чи ні…

– Поліція вже шість місяців тягне зі слідством. Я їх постійно тормошу, запевняють: «До­бре, прискоримося», а самі зво­лікають, — обурюється адвокат потерпілої Валерій Подолян­ко.

– Спершу чекали на судово медичну експертизу (причому її не так довго проводили, скіль­ки призначали). Втім експерти­за – то ще пiв біди. Її принаймні вже зробили, є висновки (попе­редньо вони підтвердили ква­ліфікацію легких тілесних ушко­джень. — Авт.). Тепер же поліція вже три тижні чекає на підтвердження з Ніжинського РТЦК та СП, чи дійсно водій, який побив Тамару Іванівну, є військовослуж­бовцем. Хоча все це робиться за один день.

Надсилається запит й отримується відповідь. Та й зро­бити це можна було ще навесні, а не зараз. Бо якщо підтвердить­ся, що він і справді військовий, то розслідування затягнеться ще більше. Адже доведеться заміни­ти цивільного прокурора на вій­ськового.

За пів року, каже Тамара Іва­нівна, кривдник навіть не спро­мігся прийти і попросити виба­чення. Тож про мирову і мова не йде.

— Його мають покарати. законом. Іншого я не прошу. Бо сьогодні цей Сергій побив ме­не, а завтра ще когось. Не мож­на, щоб він відчув власну безкар­ність.

Ми спрямували офіційний за­пит до керівництва ГУНП в Черні­гівській області з проханням пові­домити, на якому етапі зараз пе­ребуває слідство в цій справі і чо­му винуватцю й досі не було вруче­но підозру. Чекаємо на відповідь.

Джерело: газета “Гарт” від 31.07.2023, Юрій Нікітін, фото з газети “Вісник Ч”

gorod.cn.ua

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram