Вперше я не варила на Святвечір кутю, і не тому, що не прийняла 25 грудня, а тому, що в цей день з волонтерами Штабу “Наші люди всюди” розвозили подарунки воїнам ЗСУ.
Тож, спочатку хочу їх привітати зі святом! З Різдвом Христовим, захиснику! БоТи – наша опора, надія і віра. Ти той, завдяки кому ми зараз можемо зібратися за столом у рідній Україні. Нам дуже тебе не вистачає! Але ми знаємо, ти вистоїш, ти живеш заради нас, заради нашого майбутнього. Вірю, що скоро ми обов’язково зустрінемося, вже не на Сході, а вдома.
Ми не випускатимемо тебе з теплих обіймів, бо крайні обійми , хоч і були щирими, але настільки було холодно і тяжко, що навіть говорити було важко. А так, хотілося сказати вам багато! Що ми віримо в вас що чекаємо, що нам дуже не вистачає вас вдома! З такими думками ми їхали від пункту до пункту, десь було спокійніше на душі, десь…, як прийдеться…
Зустрічей було багато, але всі короткотривалі. Обставини… Десь залишали смаколики просто на ґанку, бо хлопці були в цей час на завданні… Але, все ж таки, близько 6-ї ранку нас пригостили чаєм, а обідали у десантників неймовірно смачним капусняком… Радує те, що бійці не втрачають гідності, в оселях чисто! Недивлячись ні на що – чисті, охайні, будують собі душ, спортзали, печуть, перуть одяг. А ще, на фронті багато дівчат, щоб вони гарно виглядали, ми привезли їм жіночу гігієну і…фарбу для волосся. Хай буде вам трішки свята. Тому, що їх там люблять, їм там освідчуються під грохот кананад, тому, що ТАМ, вони мріють про мирне життя…
Наших бійців, полюбляють називати “котиками”, фу, які ж вони “котики”? Це – ОРЛИ!, ЦЕ ВОЇНИ ІЗ СТАЛІ І КРОВІ, ЦЕ АТЛАНТИ, ЯКІ ТРИМАЮТЬ НЕБО НА КАМ’ЯНИХ РУКАХ!!! А ви- “котики”…, котики, це ті, що гріються на теплих пічках… Тож, не принижуйте наших ЛЕВІВ, могутніх і сильних. Підтримуйте їх своїм словом, своїм теплом, своїми почуттями! Їм, як ніколи це потрібно. А на сьогодні, волонтери нашого Штабу свою місію виконали, побували в різних шпаринках, бо Наші люди, дійсно, всюди. А допомогли нам, Наші постійні і нові друзі – Олександр Люленко. Найщиріші слова вам і вашим друзям з КМДА – Маші і Олексію, за все, за все що ви робите, хлопці низько вам вклонилися. Особливо ті, що спали на підлозі і вкривались, не питай чим, а ще дуже доречна особиста гігієна. Юрій Федечко, БФ ” З янголом на плечі” м.Львів. Ваші супи і смаколики, чай, каву дуууже полюбляють на Сході. Ми знову хочемо напроситися до вас за допомогою. Дякуємо громадам сіл Вороньки, Плоске, з якими ми пліч- о- пліч з 2014 року крокуємо разом. Обов’язково завітають в Плоске обійняти наших кухарів, хоть це й не “зграя”, але удар військового часу тримають добре. Молодці дівчата!
Дякуємо волонтерам з Хорошого Озера, Омбиш, Печі, в особі Татьяна Стеценко з її юною командою 4х малесеньких волонтерів, та Надюша Максименко, завжди нас виручають тони вашої різноманітної допомоги. Дякуємо ДФТГ Носівки, в особі Татьяна Зезюлькіна за всебічну пвдтримку; Ковтуну Валентину, власнику фабрики “Десна” та її директору Дикому Роману, за смачнючи , запашні пряники, ; БФ “Кухарський зграї вовченят”, Натали Заб , все смачно, дякуємо за порозуміння і вашу нелегку працю. Не обійшлося і без допомоги Проданюка Михайл, пастора церкви Адвентистів Сьомого Дня та БФ “Петро і Мазепа” , голови Зоя Шкурко .
Всі ви неймовірні люди, а тому, хочу Вас всіх обійняти і подякувати, хто допоміг нам відвідати бійців у цей тяжкий час. Дякую і тій жіночці, яка не назвалася, але дала нам на дорогу 100 грн, і тій, що 500, дякую своїй однокласниці Ірина Олефирович, яка має свої життєві проблеми, але завжди намагається допомогти волонтерам! Адже, мова не про гроші, мова про відчуття. А тому, зі сльозами на очах дякую за допомогу нашій невтомній Тамара Гажаман, її допомога завжди вчасна і суттєва, вкотре нам допоміг директор ТОВ Носівка-Агро” Микола Шевченко. Для себе я відкрила нове обличчя – ТОВ “Агро- Сейм”, пане Олеже, дякую вам. Навіть не здогадувалася, що поряд є аграрії, до яких звертаються військові і волонтери від мого імені, і жодного разу не мали відмови. Хочу нарешті вас бачити.
Дякуємо директору ФГ “ПОЛІССЯ” з Мрина – Анатолію Бойк. Ох, і смачнюче ж було сало, від якого горіли очі у бійців. Хай Бог дає здоров’я і можливість працювати нашим фермерам. Без них тяжко і волонтерам і військовим. Тож окрема подяка від усього нашого колективу, моєму давньому другу, директору ФГ “РІД” Миколі Чуприна. Ох, і неймовірні ж ви люди, там, в Сальному! Микола Григоровичу, ви кожного разу розкриваєте все нові грані свого буття. Дякую Вам. Та, поїздка могла б і не відбутися, якби не вчасна допомога, як завжди, Миколи Шепелева, ваше забезпечення транспортом врятувало не один раз і не одного волонтера. Ви зараз на лікуванні, але, все одно в строю! Бажаємо Вам швидкого одуження.
А ще, я дякую волонтерам, які здійснили, цю важку, як ніколи поїздку на Схід – Максим Бувайлик, Ірина Дєдкова, Дмитро Скиба. Вдома залишалися нас чекати невтомні “бійці невидимого волонтерського фронту” без яких не може існувати наш Штаб – Володимир Сребранець, Віктор Павленко, Максим Павленко, Дмитро Стратілат, Наталія Косаренко.
Нас всіх об’єднує любов до України, віра в мужні, незламні ЗСУ. Залишилося лише трохи почекати до Перемоги!
Тамара Стратілат
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram