Мріяла стати бухгалтером, а стала стоматологом

Міжнародний день стоматолога – міжнародне професійне свято стоматологів

День стоматолога в Україні відзначають з 1993 року – 9 лютого. Пов’язують цю дату з дочкою видатного олександрійського чиновника Аполлонією, яка свято вірила у Христа, і за це її піддали жорстоким тортурам, вимагаючи, зречення її від християнства. Нещасній дівчині вирвали зуби і погрожували спалити живцем. Аполлонія попросила розв’язати їй і кинулася у вогонь. Це було 9 лютого 249 року. Вона прийняла мученицьку смерть. У 300 році Аполлонія була канонізована як свята мучениця. Страждання Аполлонії так вразили сучасників і нащадків, що народилася легенда про те, що варто тільки вимовити ім’я Аполлонії, помолитися їй — і зубний біль вщухне. Але це тільки легенда зазвичай зубний біль і маленьких і дорослих приводить у стоматологічний кабінет до лікаря стоматолога.

Стоматолог – це лікар, який спеціалізується на проблемах з щелепно-лицьовою зоною. Зубний лікар піклується про стан ротової порожнини в разі виникнення проблем із зубами будь-якої складності. Професія стоматолога охоплює досить великий спектр діяльності: лікування, профілактика, хірургічні втручання, протезування, виправлення прикусу і багато іншого, а також відповідальність, акуратність, схильність до роботи руками, хорошу дрібну моторику, доброзичливість, вміння знаходити спільну мову з пацієнтами. Але як не крути, а стоматолог для багатьох найстрашнішій лікар, оскільки я ніколи не відчувала страху відвідуючи цього лікаря, тому на передодні професійного свята іду в гості до тендітної лікарки-стоматолога Олени Войтович, щоб дізнатись, що ж заманило її у цю професію, і як вона надихнула свого меншого брата теж стати стоматологом.

Олено Іванівно, розкажіть, звідки ви до нас приїхали і як ви обрали професію стоматолога, це ваша мрія з дитинства чи можливо сімейна традиція?
Я народилася в місті Самбір Львівської області в сім`ї лікарів не було, ніхто не мав відношення до медицини. Стала я стоматологом завдяки моєму чоловіку, у його тато стоматолог. У школі я всім говорила, що буду бухгалтером, і тільки після знайомства і спілкування з моїм свекром, у мене змінилась мрія і я вступила в Київський медичний університет і провчилась там два роки, а на третій курс перевелась в Полтаву в Українську медичну стоматологічну академію. Після закінчення приїхала в Ніжин з чоловіком , бо він їхав сюди на роботу. Інтернатуру я проходила у Ніжинській районній лікарні, а потім почала працювати у приватному кабінеті. Так ми потрапили до Ніжина і почали тут жити.
Що саме привабило вас до професії лікаря стоматолога?
Мій тато хотів щоб я навчалася в медичному і погрожував, якщо не піду вчитися в медичний, то відправить мене до бабусі в село «хвости коровам крутити»(сміється)
Ми дізнались, що ваш менший брат Іван теж обрав собі професію лікаря стоматолога? Це він сам вибрав, чи ви надихнули його?
Він вже пішов за мною. Я ще вчилася у Полтаві, і він теж вступив до полтавської академії навчатися на зубного техніка. А коли він вже закінчив навчання наша мама, спитала у його чи хоче він бути зубним техніком чи буде вчитися на лікаря, як я? І він вирішив навчатись далі і здобув професію стоматолога. Після закінчення я підтягнула його до Ніжина, і ми почали працювати разом . Так як, на той час стоматології в селах позакривали, а людей з проблемами зубів дуже багато, то ми вирішили працювати саме по селах.

Чому саме по селах, адже зараз в село не заманиш лікарів, а стоматологів і поготів?
Коли я працювала в приватному стоматологічному кабінеті, мені зателефонував головний лікар районної лікарні Юрій Солодько і запропонував мені роботу в одному із сіл Ніжинського району на 0.25 ставки. І я пішла працювати. Потім дізналася, що сільський голова з іншого села теж шукає стоматолога на 0.5 ставки, я пішла працювати і туди. Пропрацювала два роки, і пішла в декретну відпустку. За цей час стоматологічні кабінети в селах позакривали, і я знову почала працювати в Ніжині. А потім до мене в крісло потрапив водій швидкої однієї із сільських амбулаторій, який скаржився, що у них село велике, а нема лікаря стоматолога. І він піддав мене ідею про оренду приміщення і відкриття приватного кабінету. Я звернулася тоді до голови районної ради Олега Бузуна і він мені допомогав з оформленням документів, і сприяв всяко, щоб швидше ми запрацювали. Тому я вдячна Олегу Віталійовичу за допомогу і підтримку. Після того, як брат закінчив інтернатуру став працювати зі мною, пацієнтів багато, робити теж. Але ж потім він вирішив він мене відокремитись і працювати самостійно. Тому на даний час він уже самостійно працює в іншому селі і має вже своїх пацієнтів.

А чи часто він телефонує до вас за порадами та консультаціями?
З кожним днем все менше і менше, і якось мені шкода, бо хочеться бути йому корисною. А він уже і сам все знає. Звісно є багато випадків, що ми консультуємось і не тільки з ним, а й з іншими лікарями, в нашій професії все нове,нове і нове…. Якщо раніше лікували зуб два-три тижні, то зараз зуб лікуємо за один раз.

Олено Іванівно, скільки пацієнтів вдень ви приймаєте? І скільки найбільше прийняли, можливо був такий важкий день, що було багато людей.
Люди завжди є, в залежності від того, яка складність лікування, це може бути по різному, але був день коли я прийняла 22 людини, це було найбільше за мою практику.
Ви не тільки лікуєте, але й видаляєте зуби, і видаляєте дуже добре, знаю на власному досвіді, хоч я і не дуже вірила, що така тендітна лікарка так сміло, професійно і швидко це зробить. Чи пам’ятаєте як ви видаляли перший раз зуб?
Коли я прийшла в один із перших днів у приватний кабінет на роботу мені записали трьох пацієнтів, і в перша пацієнтки на видалення центральних нижніх різців. І так мені страшно було… адже це вже не практика, ти розумієш, що ти лікар, і ти несеш відповідальність. Але я справилась, і тепер вже видаляю і вісімки, не стою на місті, постійно вчусь, удосконалююсь.
Поспілкувавшись з вашими пацієнтами і від себе особисто хочу додати, що те, що пацієнт прийшовши до вас отримує ввесь пакет послуг, як ви скомпонували в собі всі навички? Адже ви виконуєте і роботу рентгенолога і хірурга і протезиста і терапевта?
Спочатку я тільки лікувала, боялась видаляти, адже не було практики, а воно все приходить з практикою. І люди почали задавати питання , чому я не ставлю зуби, і задумалась над тим, що треба вчитися протезувати. Закінчила курси і почала ставити коронки і протези. Але я теж не всесильна, бувають випадки, коли направляю і до хірурга, і на Чернігів, якщо складні випадки. Були випадки в моїй практиці коли люди зверталися з зубним болем, а я не знаходила причини по своїй спеціальності, і направляла до іншого спеціаліста, так був виявлений у пацієнта рак головного мозку і декілька випадків запалення тройничного нерву.
Чи не шкодуєте ви, що залишили місто і працюєте в селі?
Ні, не шкодую, мені подобається. У мене з усіх пацієнтів десь відсотків 50 це люди з інших населених пунктів: Ніжин, Київ, Чернігів, Борзна. Роботи вистачає, я отримую професійне задоволення від результатів своєї робити. Тому буду вдосконалюватись, вчитися і працювати.

Вітаємо вас і ваших колег лікарів стоматологів з професійним святом!

Бажаємо вам подальших успіхів! Нових вершин майстерності! Благополуччя , достатку, уваги та чуйності до кожного пацієнта. Нехай завдяки вашій праці і вмілим рукам, на обличчях людей виблискує красива посмішка, яка заряджає теплом і добротою, дарує натхнення і відмінний настрій.